Глава Четверта(продовження 1)

Зі солодких мрій Атракса вирвав Рамасан, який гучно входив до кімнати. Він притримував завіси, що закривали вхід, голосно примовляючи:

— «Ось! Ось так, пані Нарідіє? Я все притримав!»

І в кімнату впливла та сама жінка, яку оживила кров Атракса, у довгій яскравій жовтій сукні. Вона злегка присіла на знак подяки і, ледь посміхаючись та скоса глянувши на Рамасана, тихо сказала:

— «Дякую, месіре Рамасан».

В руках у неї був піднос із двома білими чашками, тарілкою із жовтуватою сипучою речовиною та металевий глечик із довгим носиком, з якого йшла пара. Вона акуратно поставила його на невеликий круглий столик біля Атракса і, кинувши на нього захоплений, палкий погляд із загадковою посмішкою, сказала:

— «Пригощайтеся! Щиро сподіваюся, що вам сподобається», — і, сказавши це, вона поспішно почала віддалятися з кімнати.

Рамасан розгублено вигукнув:

— «Але, пані! Невже ви не залишитеся з нами?»

Жінка знову злегка присіла і так само, посміхаючись, відповіла: — «Дякую вам, месіре, проте чоловіки повинні свої справи обговорювати без участі жіночих вух. Особливо, якщо це дуже поважні чоловіки!» — і, сказавши це, вона знову кинула на Атракса захоплений погляд і вмить шмигнула у дверний отвір.

Рамасан, стоячи біля проходу, вигукнув:

— «Воістину достойна жінка, з якого боку не глянь!»

Атракс помітив, що старий Рамасан став менше скидатися на старого. Його борода і волосся були акуратно підстрижені та вкладені, а на ньому красувався новий дорогий одяг. До того ж він пахнув ароматними оліями. Атракс посміхнувся про себе, розуміючи на власному досвіді, чому борода Рамасана намащена, а кімнату наповнюють строгі чоловічі аромати пахучих олій.

Рамасан нарешті перемістився від дверного прорізу у крісло навпроти Атракса і все так само захоплено сказав:

— «Яка достойна жінка! Ви погоджуєтеся зі мною?»

Атракс посміхнувся і відповів:

— «Я бачу, що для тебе вона настільки достойна, що ти зі старця на юнака перетворився. У мене тепер навіть язик не повертається тебе старим назвати».

Рамасан хитнув головою і відповів:

— «Воістину, ви бачите, пане, саму суть! Мені гордість не дозволяє перебувати в присутності настільки поважної дами у вигляді брудного, розпатланого обірванця! Тим більше, якщо відтепер їй доводиться бачити мій вигляд щодня!»

Атракс кивнув і сказав:

— «От як? То ви, виходить, тепер разом?»

Рамасан мало не підскочив з крісла і, весь спалахнувши, схвильовано відповів:

— «Ах, молодий пане, що ви таке кажете! Моє старе серце й не сміє сподіватися на прихильність такої прекрасної жінки! Сталося так, що пані Нарідія після тих сумних подій у підвалі моєї башти запитала дозволу деякий час у мене погостювати, щоб оговтатися. Я відповів, що маєток досить великий, і якщо пані забажає, то може займати будь-яку кімнату в будь-якому крилі, де їй буде зручно, а я нічим своїм виглядом не буду її бентежити! А потім з'ясувалося, що ця воістину чудова жінка ще й прекрасна травниця! Ось так. До того ж вона так схожа на мою покійну дружину Рахіль, хоч і північних кровів. Але щоб її прекрасні очі хоча б глянули на мене як на чоловіка! Я навіть уявляти собі таке не дозволяю!»