Глава Третя ( продовження 25)

Ноги знову зміцніли, і він схопив обома руками верхню плиту кам’яного столу й з півоберту з утробним, металевим риком кинув її в Атракса. Але сили не повернулися повністю. І кришка важкою здалася, і сила кидка була не та. Атракс не зовсім акуратно ухилився вбік, і кам’яна плита побіжно торкнулася його грудей, залишивши криваву, рвану борозну. Атракс загарчав, похитнувся, відступивши назад, але продовжив наближення, прискорюючи крок.

Володар бачив, що його противник теж ще не відновився, хоч і палає лютим бажанням бою. І хоч удари цього невідомого монстра лякаюче сильні, треба наважитися й добити його зараз, доки він повністю не прийшов до тями! І Володар, стиснувши кулаки й злобно трясучи руками, швидким кроком попрямував назустріч Атраксу. Досягнувши відстані, достатньої для завдання удару, вони почали смертельний бій! Витрачати сили на ухилення й відскоки більше не має сенсу. Треба добити ослабленого ворога просто зараз. Так подумав кожен із них. Швидкість атак у кожного, як і прикладена сила, була жахливою! Кожен із них блокував лише удари в найуразливіше місце — голову. Усі інші удари проходили в корпус без перешкод! Це був бій на смерть! Більше ухилятися не має сенсу!

Влучаючи кулаками в корпус Атракса, Володареві здавалося, що він б’є неймовірно щільну металеву колону. Влучаючи в корпус Атракса, Володареві здавалося, що він намагається зруйнувати кам’яну стіну, хоча це явно була жива плоть! Різкі й гулкі удари в плоть Атракса! Дзвінкі металеві — в корпус Володаря! Вони гарчали й ревіли від кожного нового отриманого удару, але продовжували бити один одного! Невдовзі голову вони теж перестали захищати й просто продовжували несамовито бити один одного, повільно кружляючи, неначе у танці. Плоть на тілі Атракса вкрилася рваними ранами, які вже не затягувалися й ро́нили усюди кров. Тіло Володаря усюди рясно іскрило. Усюди валялися фрагменти чорної броні й плями смолянистої рідини, яка, мабуть, слугувала Володареві кров’ю. Атраксу здавалося, що з його внутрішніх органів зробили відбивну. Він крізь гарчання відригував рясно кров’ю, але натиску не припиняв. Проклята димчаста тварюка! Коли ж ти вже здохнеш? Стільки ударів на межі сил, а він усе ще стоїть і б’ється у відповідь! Якоїсь миті Атраксу здалося, що вийде завдати найпотужнішого удару в корпус у те місце, звідки лунав звук металевого скрипу. Може, це больова точка! І Атракс провів обманний ривок і завдав надзвичайно потужного, швидкого удару в бажане місце на тілі Володаря. Він відчув, як від удару рукавицею в димлячому корпусі щось тріснуло, і рука майже по лікоть увійшла в чорне тіло. З рани, прихованої димкою, рясно хлинула масляниста, чорна, кипляча рідина. Володар підкинув голову й жахливо закричав. Атракс же, вторуючи йому, переможно загарчав!

Володар недооцінив силу цього чудовиська! Мало того, що він зруйнував неруйнівний проклятий обладунок, так він ще й пробив своїм ударом священне й недоторканне сталеве тіло, дароване самим Господарем Програмної Темряви! Володар відчув, як рука цього монстра, увійшовши в тіло, пошкодила магічний електро блок, через що почався рясний витік енерголіту. До того ж він пошкодив ряд електромагічних вузлів, через що почалася значна втрата енергії та потужності! Ну нічого! Є ще шанс на спасіння! Він залишив незахищеною свою прокляту голову! І Володар, усе ще кричачи від болю, різко нахилився й ударив своєю головою в обличчя Атраксу. Ніс і права брова тріснули, зім’ялися й деформувалися. З них рясно хлинула кров. Атракс замовк і осів, спершись на одне коліно. Разом з ним осів і Володар, але тепер він переможно заревів! Це перемога! Сил на другий такий удар головою не вистачить, але тепер буде достатньо просто задушити цього монстра!

Удар головою, якого завдав Володар, був дуже потужний... Але не такий, як минулого разу. Кістки черепа виявилися непошкодженими! Атракс лівою рукою витер обличчя від крові, демонструючи люте холоднокров’я у погляді. Володар побачив цей погляд. Цього не може бути!!! Це не був погляд вмираючої, ослабленої істоти! Будь воно все прокляте! Атракс оскалився й, різко висмикнувши руку з тіла Володаря, на якій залишилися кілька дивних, іскристих ниток червоного, синього та зелених кольорів, схопив голову противника обома руками. Він загарчав і завдав з усією силою, на яку був зараз здатен, удару чолом у голову Володаря. По кімнаті рознісся гучний металевий дзвін з тріском. Кров з розбитого чола полетіла у різні боки. Від удару друге око Володаря знову згасло. Закинуті для захисту руки здригнулися й різко опали, бовтаючись марними придатками. Це — крах! Це — смерть! Атракс знову загарчав і завдав ще одного потужного удару головою! Потім ще одного! І ще одного! А під час наступного удару корона злетіла з голови Володаря й полетіла у дальній кінець кімнати. Кров рясно заливала очі Атракса, але він побачив справжній вигляд істоти, з якою бився. Щойно корона покинула голову Володаря, клубочаста димка, що огортала тіло, зникла.