Глава Третя ( продовження 12)

Селестія сіла в крісло навпроти Атракса. Вона випила подвійну дозу приглушення, і все одно від цього неймовірного незнайомця виходила потужна аура, що заповнювала собою всю кімнату. Проте тепер вона хоч змогла його роздивитися. Навіть без особливої аури Селестія могла відзначити, що він досить привабливий. Витончені, аристократично-гострі риси обличчя. Досить великий ніс. Широке чоло. Гострі брови. Злегка пухкі губи й чорне кучеряве волосся. Але найбільше їй сподобався його злегка насуплений погляд. Добрий і м’який, але водночас настільки пронизливий, що здавалося, він бачить тебе наскрізь. Це просто чудово! Дуже, навіть дуже привабливий чоловік! Селестія, коли приймала ванну, злякалася думки про те, що володар такої потужної аури буде відштовхуючим на вигляд. Але ось перша перешкода пройдена. Він вродливий! Такий чоловік може викликати до себе почуття, навіть якщо просто почне залицятися до дами. Це просто чудово! Півдороги пройдено! Що ж далі? З чого почати розмову? Треба з чогось відстороненого, буденного. Вона простягнула келих Асану, він налив у нього ароматний напій, і Селестія сказала:

— «Я приношу вам свої вибачення за те, що постала перед вами у такому невідповідному дамі вигляді. Давайте почнемо наше знайомство з чистого аркуша. Дозвольте представитися. Мене звати Селестія Аль Гарат. Жриця Ковену Провидиць».

Прокляття! Горло Атракса продовжувало бути зрадницьки сухим, хоч він і змочував його рясними ковтками!!! І її голос! Мати Первородних Богів! Він звучав солодше й краще, навіть ніж у Салансеї! Замість вітань хотілося стати на коліно й співучим голосом вихваляти красу цього неземного голосу! Всевишній Ільніре, що з ним відбувається? На язиці нічого іншого не крутилося, крім як: «Ви такі прекрасні!» Або навіть: «Богині позаздрять Вашій красі!» Що за хлоп’яцтво! Він прочистив горло й твердо відповів:

— «Не турбуйтеся, пані! Я не помітив у вашому вчинку нічого образливого або такого, що принижує вашу гідність. Мені приємно почути ваше ім’я та посаду. Дозвольте й мені представитися. Мене звати Атракс Нур-Абадді».

Селестія злегка прикрила очі, почувши голос Атракса. Вона ж випила подвійну дозу, то чому ж його голос продовжує звучати у голові луною кам’яного грому??? Вона випила з келиха й сказала:

— «Нур-Абадді? У вас таке ж прізвище, як у королівської родини?»

Атракс стиснув щелепу так, що вилиці напружилися. Який же він бовдур! Бувши зачарованим Селестією, зовсім забув про обережність і назвав своє справжнє прізвище! Але у відповідь він кивнув і сказав:

— «Істинно так, пані».

Селестія теж відпила з келиха й сказала:

— «Якщо мені не зрадажує пам’ять, так само, як і вас, звуть молодшого сина королівської родини? Вірно? Його також було наречено Атраксом?»

Всевишній Ільніре! Який же Атракс бовдур! З першого погляду видно, що Селестія обертається у вищих колах суспільства. Звичайно, вона може знати імена та прізвища всіх державних діячів та їхніх родин, а вже королівську родину й поготів. Він знову кивнув і відповів:

— «Ви бачите саму суть, пані».

Селестія трохи стала звикати до його голосу й відзначила для себе, що, крім зовнішності, Атракс ще й досить добре та поставлено відповідає. Вона ковтнула з келиха й сказала:

— «Ви досить грамотно й чітко висловлюєтеся, пане Атраксе. Ви отримали гарну освіту?»

Атракс знову кивнув і, подумки себе проклинаючи, відповів:

— «Так, міледі, в юності мої вчителі досить щільно й об’ємно вклали великий обсяг знань у мою голову. Арифметика, правопис, релігія, історія, правознавство, мистецтво та поезія були моїми ключовими предметами, за якими я був відзначений найвищими знаками відзнаки».

Селестія різко схопилася за пульсуючу скронь. Це було занадто добре, щоб бути правдою! Усі предмети, які були ним названі, викладалися у знаті, але не всі одразу, а лише деяка їх частина. Цей же чоловік вивчав їх усі й зі знаком відзнаки! Всевишній Ільніре! Хіба так буває в реальності? Невже він ще й знатного роду? Зрозуміло, що не королевич, а лише схожі ім’я та прізвище. Матінко рідна, це ж майже як у її фантазіях і мріях! Мало того, що обранець, так ще й знатного роду, і багатий, і розумний, і сильний, і...

Від почутого у Селестії знову злегка запаморочилася голова. Залишилося поставити одне питання, яке хвилювало б будь-яку поважну себе дівчину знатного роду — це статки її обранця. Чи буде вона своє майно ділити навпіл з бідним, але коханим, чи вони зможуть примножувати спільне, чи його статки виявляться основоположними у майбутньому сімейному бюджеті. Усе це бажано знати заздалегідь, щоб будувати плани на майбутнє. Усе, що Атракс сказав раніше, уже робило його надзвичайно привабливим, на додачу до зовнішності. До того ж, якщо він відповість так само, як у її мріях, вона просто втратить свідомість!