Глава Третя ( продовження 5)

І Атракс спритним рухом зняв капюшон з голови тремтячої Мефіль. Хасан застиг на місці. Серце почало гулко випускати сильні, тверді удари, від чого вени на скронях Хасана виразно почали пульсувати. Неприродна слабкість у ногах з’явилася різко, й він, не втримавшись, недбало осів на землю. Його кохана й недосяжна Мефіль була просто перед ним. Любов, яка народилася під гнітом жорстокого тирана-ватажка в найневідповіднішому для неї місці, не давала йому повністю загрузнути у мороці розбійницького життя. Прекрасна Мефіль була його світлом, але він не міг собі дозволити зізнатися у своїх почуттях. Її тягар рабині й так був занадто важким, щоб ще й клопотатися з його любов'ю. Коли він вирішив більше не повертатися до розбійників, водночас він залишив усяку надію, що зможе колись ще хоч краєм ока на неї глянути. А тут вона просто перед ним! Руку простягнути й доторкнутися можна... Але він не гідний її! Він просто пішов і не врятував її, а вона перед ним зараз.

Хасан закрив очі рукою й максимально на них натискаючи, щоб зрадницькі сльози не хлинули, гортанним голосом вигукнув:

— «Прости! Прости мене, Мефіль! Прости мене!!!»

Почувши таке, Мефіль стримати сліз не могла. ВІН просить вибачення в НЕЇ? За що? «За що ти просиш вибачення, любий мій Хасане? За те, що був завжди такий добрий і ніколи не дивився на неї як на мерзенну гидоту? За те, що тебе мало не вбив ватажок через неї? Любий Хасане, це вона повинна на колінах просити в тебе вибачення за все!»

І Мефіль, мов стріла, кинулася до Хасана й, упавши на коліна поруч із ним та обійнявши, прагнула розцілувати кожен куточок його обличчя. Хасан у відповідь обійняв її, не вірячи у своє щастя й бурмочучи: — «Прости, прости, прости».

А з опочивальні Атракс радісно вигукнув:

— «Ось, Хасане, я повернув тобі й твоє серце!»

У відповідь Хасан прокричав:

— «Пане мій, я забираю свої слова назад! Ти справжній Янгол!!!»

Атракс неквапливо прогулювався площею торговельного кварталу. Ця сцена возз’єднання Хасана та Мефіль дуже його зворушила. Звичайно, Сігрід і Торвальд теж були зворушливі, але тоді він був перевтомлений усіма цими любовними перипетіями й не оцінив моменту. Але Мефіль і Хасан своїм возз’єднанням вкотре нагадали, для чого Атраксу його неймовірна сила. Щоб рятувати, наставляти й з’єднувати долі людей. Це наповнювало свідомість сенсом, а серце — гордістю. Так! Це надзвичайно приємно — приносити радість, мир, порядок і спокій у життя людей! Кращої ролі для себе в цьому світі й придумати не можна було.