Глава Третя ( продовження 3)

Вмить Мефіль вихопила лист назад. Розгорнула його й від щирого серця поцілувала, залишивши яскравий рожевий слід від губної помади. Потім знову обережно скрутила й перев’язала, віддала Атраксу. Очі її стали вологими від сліз, що збиралися пролитися, й вона сумно промовила:

— «Я сама не зможу йому передати. У мене не вистачить духу це зробити. А від чужинців він листа не прийме. Навіть від Касима я боюся, що він його не візьме. А від тебе він прийме його, не замислюючись, я в цьому впевнена».

Атракс знизав плечима й запитав:

— «Я так і не зрозумію, чому самій не передати? Ну, став Хасан нормальною людиною. Це ж добре!»

Мефіль, злетівши брівками, вигукнула:

— «Саме так! Він став нормальним! А я такою ж мерзенною гидотою й залишилася! Ти хіба не бачиш? Він тільки почав забувати той кошмар, у якому жив, і тут з’явлюся я, щоб нагадувати йому про все пережите? І все зіпсувати? Нізащо, вибачте! Я не настільки низько впала, щоб так вчинити! Для Хасана я була рабиня ватажка, а він для мене став... став кимось набагато більшим, ніж просто головоріз Асантала. Я просто хотіла, щоб він знав про мої почуття...»

Атракс кивнув і, обережно згортаючи тканину навколо папірусу, сказав:

— «Ну, якщо така справа, то я, звичайно, допоможу. Добре, що ти листа написала...»

І несподівано для Мефіль він блискавично схопив її за руку. Боляче не було, але вирватися вона не могла. Вона злякано подивилася на Атракса. У голові в неї в одну мить промайнуло безліч сцен: від тієї, як Атракс її ґвалтує, до того, як жорстоко вбиває. Але реальність виявилася набагато страшнішою. Атракс, злорадно усміхаючись, промовив:

— «Добре, що ти листа Хасану написала. Потім разом його й почитаєте, після того, як він сюди прийде».

І, розвернувшись, він голосно покликав Юдиф. Вона підбігла, й Атракс схвильованим голосом випалив:

— «Юдиф, зараз же пошли онука за нормалізатором Хасаном. Нехай скаже, що Атракс чекає, і справа невідкладної важливості!»

Юдиф, нічого не розуміючи, уся сполохана, побігла передавати хвилюючі слова онукові. Очі Мефіль широко розплющилися від шоку. Рот то відкривався, то закривався. Серце почало гучно стукати. Вона ніяк не планувала зустріч зі своїм милим, неповторним і добрим Хасаном.