Глава Друга (продовження 31)

Асантал неголосно сказав:

— «Люба моя, може, вдягнеш ту сукню, яку я тобі показував? Вона ж тобі сподобалася?»

Салансея кивнула й сказала:

— «Це та синя з мереживом? Так, таку я вдягну!»

Асантал, кульгаючи, перетнув кімнату й розібрав квіти, діставши з-під них невелику скриню, з якої витягнув сукню з синьої тканини з гармонійними візерунками, виконаними золотою ниткою. Атракс же увесь цей час не відривав погляду від Салансеї. Він був готовий крізь землю провалитися від сорому, але відвести погляд не міг. Салансея, звісно ж, помітивши це, грайливо примружила очі й так само грайливо усміхаючись, вперла руки в боки й змінила позу, немов демонструючи себе. Асантал підніс сукню, й вони з Алсі допомогли Салансеї її вдягти. Сукня чудово лягла по фігурі Салансеї. Відкриті плечі, обрамлені білим мереживом, широко відкрита спина й широкий розріз у подолі, через який було видно ногу аж до стегна. Салансея розгладила сукню руками й захоплено сказала:

— «Як же добре вона мені личить! Чудова сукня! Забираю свої слова щодо одягу назад. Такий одяг лише підкреслює мене! А ви двоє потім так само допоможете мені її зняти! Мг?»

Алсі знову почервоніла. А Салансея взяла за руки Асантала й Алсі, опинившись між ними, сказала:

— «Ходімо дивитися, хто там схожий на мене. Уже не терпиться його побачити!»

Так вони втрьох і вийшли першими з кімнати, за ними Атракс, і машинально слідом пішли й колишні рабині, які так і перебували наче у стані дурману від усього, що відбувається. Від кімнати, де знаходився кристал, вони пройшли недалеко, але за цей час Салансея тричі обернулася, кидаючи на Атракса грайливий погляд. Вони зупинилися біля масивних дубових дверей із двома масивними засувами. Асантал тривожно звернувся до Атракса:

— «Пане мій, господар цього замку дуже сильний. Бувши пораненим тією жахливою істотою, він майже мене здолав. Точніше, це я ледве його здолав лише тому, що він випадково оступився. З того часу, як я його тут замкнув, я жодного разу не наважувався заходити до нього. Їжу передавали через це віконце».

Атракс запитав:

— «Чим же ти його годував?»

— «Усім тим самим, що й сам їв. Фрукти, овочі та м’ясо».

Салансея нахилилася до Асантала й прошепотіла:

— «Я теж хочу всякі фрукти й м’ясо. Нагодуєш нас з Алсі?»