Глава Друга (продовження 19)

Усмішка під шоломом Асантала зникла. Цієї миті він зрозумів, що з ним зараз станеться щось дуже погане. І наступної секунди, видаючи легкі шиплячі звуки, Атракс став переміщатися до нього ривками з такою швидкістю, що здавалося: він мерехтить то ліворуч, то праворуч.

Асантал, важко дихаючи, відступав назад, водячи головою з боку в бік. Прокляття! Це справжній демон! З такою швидкістю переміщатися не можуть навіть майстри тіньового бою!

Несподівано Атракс виник просто перед ним і, усміхаючись, сказав:

— Привіт, покидьку.

Асантал ледь встиг послати імпульс м'язам, щоб відскочити й завдати удару, як сам отримав сильний удар у щит, немов тараном, і повалився на підлогу. Але тут же схопився. Прокляття! Секунда зволікання в тіньовій техніці — і ти труп! І де зник цей демон?

Асантал звіриним чуттям відчув, що Атракс у нього за спиною. Але обернутися він уже ніяк не встигав. Він відчув, як його схопили ззаду за комір обладунків і з такою силою вдарили об плити, що залою пройшов гучний металевий дзвін, а булава сама вилетіла з руки, а кріплення шолома порвалися, й він злетів.

Асантал думав, що зараз знепритомніє. Дихання збилося, він міг робити лише маленькі короткі вдихи. Боги! Невже він зараз помре? Помре, так і не доторкнувшись до Неї? Доле, будь ти проклята!

І ось над ним виник Атракс. Він заніс ліву ногу й став завдавати удар за ударом у щит, які дзвоном розносилися залою й змушували здригатися кожного, хто там був. Перших два удари Асантал ще намагався втримати. Наступні був не в змозі, бо рука просто оніміла. Ці удари були схожі на удари величезною дворучною булавою. Схоже, це чудовисько просто хоче його розчавити, як жука, на очах у всіх. Ось навіщо він прийшов! Але як же прикро, що він не побачив Її востаннє...

З боку трону долетіли верескливі жіночі крики. Мініатюрна дівчина, яка весь цей час сиділа в одній позі, наче заворожена, раптом закричала:

— Нііііііііііі!!!! — і кинулася на щит Асантала, продовжуючи істерично голосити:

— Ні! Не треба! Досить!

Асантал, не дивлячись на неї, машинально почав гладити її по волоссю. Атракс відступив. Підняв руки вгору.