Глава Друга (продовження 18)

Атракс примружив очі, дивлячись на північанку, й сказав:

— Слухай, а тебе точно Танторою звати? Може, Сіґрід?

Північанка, дивлячись у стелю, широко розплющила очі, але промовчала. Атракс усміхнувся й сказав:

— Бачу, що вгадав. Слухай, я, коли тут закінчу, разом до міста підемо. Там один хлопець, Торвальдом звати, вже зачекався на тебе.

Від цих слів Сіґрід стиснулася так, наче їй встромили меч у живіт. Вона закрила рота руками й, видаючи глухі стогони, не могла зупинити гіркі сльози. Дівчата, поруч із Сіґрід, скоса поглядаючи на чужинця-демона, намагалися погладжуванням й обіймами заспокоїти її, не розуміючи, чим його слова так її поранили.

Атракс, вказуючи пальцем на північанку, звернувся до ватажка грабіжників:

— Гей, ти чуєш? Північанку я точно з собою забираю.

Однак Асантал уже нічого не чув. Він повністю вдягнув сяючі обладунки зі шоломом у вигляді гостроверхої корони й налаштувався на бій. У відповідь на слова Атракса він прокричав:

— Вдруге в житті бачу справжнє чудовисько. Я подолаю тебе, як подолав Шатокая. Така мерзенна потвора, як ти, не повинна існувати на цій землі.

Атракс усміхнувся й сказав:

— Дивись, як ти заговорив. Немов праведний лицар. Однак мерзенна потвора тут саме ти, і це я тебе рознесу на шматки. От тільки обладунки шкода.

Асантал підняв перед собою великий круглий щит із золотою в'яззю на синьому тлі, відвів важку одноручну булаву вбік і підтюпцем побіг назустріч Атраксу. Атракс, своєю чергою, рушив кроком до нього назустріч.

І в той момент, коли Атракс зробив блискавичний ривок, щоб наблизитися, Асантал також зробив схожий ривок убік, виконавши різкий змах булавою. Зубці булави пройшли за кілька сантиметрів від обличчя Атракса. Асантал прийняв оборонну стійку й радісно вигукнув:

— Ну що, не очікував, потворо?

Атракс усміхнувся й, ляснувши себе по нозі, радісно сказав:

— Будь я проклятий! Це щойно була техніка тіньового бою! Ну, здивував так здивував. Не кожен її може збагнути, а тим більше опанувати. Тепер зрозуміло, як ти тут усіх у страху тримаєш.

Асантал також захоплено скрикнув:

— Я ще більше здивую, коли рознесу на друзки твою мерзенну голову!

Атракс кивнув і, злобно посміхнувшись, сказав:

— Знаєш, що я тобі скажу? Технікою ти опанував, але на початковому рівні. Показати тобі, як треба рухатися по-справжньому?