Глава Друга (продовження 12)

Атракс почухав потилицю й, скривившись, відповів:

– Та якось убого тут усе й сумно. Розбійники боягузливі — чародіїв ніколи не бачили, але злякалися незнайомця в халаті, дівчата твої всі в рабських нашийниках, значить, з примусу з тобою, а замок цей брудний і неприбраний, та ще й чужий.

Асантал усміхнувся, але вже не так радісно, й сказав:

– Не зрозумів ти нічого, чужинцю. Замок — це мій трофей після перемоги над людожером, і в замку це не бруд — це дух свободи вільних людей, а дівчата — горді войовниці, яких я сам особисто переміг і зробив їх своїм гаремом. Крім цієї крихітки біля трону. Вона сама до мене прив'язалася, сказала, що я її доля. До того ж у дівчат цих є вибір. Щоб звільнитися, вони повинні перемогти мене. Якщо не хочуть лягати в ліжко зі мною або виконувати мої примхи та вульгарні бажання, теж повинні перемогти мене. Скільки часу вони в моєму гаремі, жодна з них своєї гордості не втратила. Щоразу, коли я натякаю якійсь із них на ліжко або одразу всім трьом, у нас відбуваються запеклі смертельні бої. Хіба це не прекрасно?

Атракс знизав плечима й сказав:

– Я так розумію, що жодна з них так і не перемагала?

– Ні!

– Виходить, ти їх щоразу береш силою, іншими словами, ґвалтуєш. Що ж тут прекрасного?

Асантал скривив незадоволену міни й, сівши на трон, сказав холодним тоном:

– Щось перестав ти бути смішним, блазню. Але я все одно придумав, як ти мене розвеселиш.

Він повернув голову до жінок у нашийниках і сказав:

– Так, дівчата, до вас є гарна пропозиція. Якщо та, чия сьогодні черга мене втішати, вб'є цього блазня максимально жорстоко й щоб він довго мучився в мене на очах, то пропускає цілих два рази в ліжку!

Асантал похмуро подивився на Атракса й сказав:

– Щоб ти розумів, великий блазню Атраксе, це не просто дівчата. Це справжні великі войовниці свого народу. Ось ця з кинджалами — Мефіль — колишній капітан жриць-асасинів, наступна — командир амазонок Гедрун, і остання й найсильніша з них — войовниця з далекого півночі — Тантора. Тож удачі тобі, БЛАЗНЮ!

Атракс підняв руку й запитав:

– А що буде, якщо я здобуду перемогу?