Глава Друга (продовження 11)

Обличчя ватажка знову набуло зверхньо-поблажливого виразу, і він знову звернувся до Атракса:

– Ну що ж, відповідай, навіщо ти сюди з’явився?

Несподівано Атракса здолало позіхання, і він, прикриваючи рота, відповів:

– Я-я-я... При... Прийшов усіх вас покарати й знищити!

Такої відповіді ватажок, мабуть, не очікував, і він, не стримавшись, щиро розсміявся. І разом із ним засміялися дівчата. Розбійники не хотіли сміятися. Особливо ті, хто бачив, як незнайомець, що біг зі швидкістю стріли, перелетів через рів, наче це була маленька ямка. І ті, хто буквально днями на дерев'яних воротах замінили мотузку на ланцюг, який тріснув, як нитка, коли цей чужинець натиснув на дерев'яний щит.

Ватажок мотнув головою й, усе ще весело посміхаючись, сказав:

– Ой, ну й жартівник. Давно я так не сміявся. Слухай, ти, напевно, й воїн великий, га?

Атракс кивнув і відповів:

– Думаю, я найвеличніший воїн.

Ватажок знову розсміявся, прикривши очі, й сказав:

– Ну все, досить! Тут ніби серйозне питання мало вирішуватися, а замість цього розпочалися веселощі. Ти мені краще скажи, як ти Хасана здолав? А то тут старий Фаган такі вже страхіття розповідав, що й у казках такого не пишуть.

Атракс знизав плечима й відповів:

– Я просто відшмагав його.

Ватажок знову розсміявся. І дівчата разом із ним, але цього разу щиріше. Мабуть, картина нереальності програшу Хасана цьому незнайомцю звучала зовсім нереально. Тим паче старий Фаган, який ходив із Хасаном, описав ледь не самого Ібліса у плоті, а тут звичайний худорлявий божевільний блазень. Мабуть, старий Фаган уже збожеволів, а Хасан займається своїми темними справами за спиною у ватажка, ось і все. Немає ніяких ні чаклунів, ні Ібліса з людським обличчям.

Ватажок, зовсім розслабившись, нахилився й грубо схопивши мініатюрну дівчину біля ніг за підборіддя, міцно й грубо її поцілував, потім відкинувся у вальяжній позі на троні й сказав:

– Як же звати тебе, найвідважніший з воїнів королівства?

– Атракс, – відповів той.

Ватажок підвівся з-за трону й награно-демонстративно приклав руку до грудей і сказав:

– А мене нарекли при народженні Асанталом. Я переможець людожера Шатокая та ватажок найлютіших розбійників в окрузі. Відповідай, воїне, як тобі мої володіння?