Глава Друга (продовження 10)

Такий нашийник мав дистанційний камінь керування, і власник раба, на якому був такий нашийник, міг одним натисканням на камінь перекрити дихання нещасному рабові. До того ж далі ніж на двадцять метрів раб не міг відходити від господаря, інакше нашийник починав так само перекривати дихання.

Атракс, подивившись на все це, засудливо похитав головою. Перелякані розбійники, дівчата-рабині та в центрі всього цього неподобства хворий придурок, який трохи сильніший за інших. Еге ж... Тут, мабуть, не наставляти на правильний шлях треба, а спочатку лікувати, і лікувати посилено. Через силу та страх!

Напружену тишу, що запанувала, перервав чоловік на троні гучним, дзвінким і на диво мелодійним голосом:

– Навіщо ти прийшов до мене, чаклуне?

Атракс так само голосно й невимушено відповів:

– З чого ви всі вирішили, що я чаклун? Ви хоча б одного чаклуна у своєму житті бачили?

Чоловік на троні підняв темні брови, посміхнувся й сказав:

– А ти дивно відповідаєш. Наче ти на ринку, а не в найнебезпечнішому місці королівства! Тож ти не чаклун? Тоді це все пояснює.

Залою прокотився шепіт розбійників:

– А як він через рів перестрибнув? А ворота як зламав?

Чоловік на троні підняв руку, всі затихли, і він сказав:

– Я вам, бовдурам, зараз усе сам поясню. А потім, як ми з цим нікчемою покінчимо, я особисто покараю вас усіх. Перше – через рів він перебрався тому, що ви там більше в кості граєте, ніж у дозорі сидите; друге – ворота він зламав тому, що їх зламати могла й дитина. Це наш запасний вихід із замку, і я вам усім не раз казав укріпити його, але у вас там усе на ниточках і мотузочках тримається. Зовні міцне, а раз стукнеш – і все обсиплеться. Я правий, відповідай мені, пройдисвіте, не-чаклуне?

Частково те, що сказав ватажок розбійників, було правдою. Атракс вирішив підіграти йому й відповів:

– Ну, в загальних рисах так і є.

Обличчя ватажка вмить спотворила гримаса гніву. Він ударив кулаком правої руки по підлокітнику трону, а вказівним пальцем лівої руки, тикаючи в Атракса, закричав:

– Шакали! Діти смердючих свиней! Ось сюди проник узагалі незрозуміло хто! Він тут уперше й підтверджує мої слова! І він один! І він явно не чаклун, придивіться до нього! А якби сюди заявилася варта міста? Ви б усі, виродки, пили б свою власну кров! Ну та годі з вами всіма, я потім поговорю!