Глава Друга (початок 0)

Білосніжні хмари, немов великі рвані шматки зефіру, неквапливо пливли небом, інколи ховаючи сонце, дозволяючи його променям переливатися міріадами алмазів на поверхні бірюзового моря.

Хасан і Атракс сиділи на нижньому щаблі кам'яного пірсу, опустивши босі ноги в морську гладінь. Хасан, дивлячись у небо, сказав:

— Досі не можу в це повірити. Вже завтра я стану скорпіоноловом. А ще тиждень тому я був немов загнаний звір. З одного боку — побоювання, що спіймає варта, з іншого — страх не виконати вказівки ватажка, а зараз я просто сиджу біля самого моря і мрію, як люди, яких я міг грабувати, будуть захоплюватися тим, що я прибрав з їхніх осель або змію, або скорпіона...

Атракс кивнув і сказав:

— Я вважаю, це просто чудово. Тільки не забувай, що змії та скорпіони, а іноді й павуки, не менш смертоносні, ніж люди. Те, що вони не мислять як людина, не робить їхню жагу вбивства менш значущою, ніж у людей. До того ж вони борються за своє життя, а такі битви — найзапекліші й найнебезпечніші.

Хасан перевів погляд на Атракса. Зараз він не здавався йому ні янголом, ні демоном. Збоку він виглядав звичайною усміхненою людиною. Хасан сказав:

— Атраксе, ти не сприйми мої слова як образу. Я поміркував ввечері й можу впевнено сказати, що не вважаю тебе янголом, як Касим. Скільки я пам'ятаю Касима, він завжди був схильний до релігійних настроїв. Тому й бачить у тобі посланника небес. Я ж бачу перед собою людину неймовірної могутності та можливостей, яка здатна впливати на долю іншої людини. Але впливати правильно, з добром. Так, як може впливати справжній король на своїх підданих, які йому не байдужі. Я думаю, якби ти був королем, то в нашій країні дуже багато людського зла просто зникло б.

Атракс подивився в очі Хасана й відповів:

— Хвала Всевишньому Ільніру, що хоч одна людина не бачить у мені янгола. Але й я тоді скажу, що я бачу в тобі. Я бачу розумну, розважливу і сильну людину, яка, попри грішні кайдани минулих помилок, знайшла в собі рішучість почати правильне життя з чистого аркуша. І розуміння це тішить моє серце більше, ніж тепле сонце.