Глава Перша( Продовження 18)

Касим стиснув кулаки на колінах і, не піднімаючи голови, скривив обличчя, намагаючись стримати сльози, що неслухняно котилися вниз.

Сабіла ж була шокована побаченим. Її не здивували сльози Касима. Після зустрічі з Атраксом вони обоє стали надзвичайно сентиментальними (або: емоційними). Вона була вражена іншим. Сабіла, маючи добру підготовку в наданні тілесних утіх, встигла побачити й взяти участь у всіляких пристрастях між чоловіками. Тому вона очікувала будь-якої вульгарності, яку міг озвучити Касим. І якби Атракс був не проти, вона б допомогла їм, застосувавши всі свої знання та вміння. Але бажання Касима та його виконання Атраксом були настільки чистими за своєю суттю, що, здавалося, кімната зараз почне сяяти. Уся ця дія очищала душу. Здавалося, ніби Атракс справді був батьком, який прощає непутящого сина Касима. Ось після такого ніколи не варто говорити, що він не Янгол! Зараз на її очах відбулося те, про що вона читала у Святих Вченнях Всевишнього Ільніра — очищення через покаяння, розкаяння та прощення!

Несподівано для всіх у двері пролунав стук. Три важкі удари. Сабіла здригнулася, а Касим підняв голову, і обличчя його було гнівним! Який нахаба посмів перервати це священне дійство! Навіть якби на порозі був сам повелитель зла Ібліс, Касим викинув би його геть! Він спритно перестрибнув через стіл і трьома широкими кроками опинився біля дверей і, відчинивши їх трішки, зазирнув у темряву. Атракс почув гнівний шепіт Касима:

— Будь ти проклятий! Навіщо ти приперся? Але Атракс також упізнав шепіт непроханого гостя. Це був Хасан. Атракс голосно сказав:

— Касиме, це Хасан? Нехай заходить. Буде з ним розмова. Касим із незадоволеним виразом обличчя відчинив двері й впустив Хасана. Той увійшов і, опустивши голову, крадькома поглядав на Атракса. Атракс, побачивши Хасана, підняв брови й здивовано сказав:

— Що з тобою сталося, Хасане? Хто тобі вуса зрізав? А що з плечем? Я ж тебе залишив цілим і сказав завтра приходити. Гаразд. Сідай до нас за стіл, якщо прийшов, і розкажи, навіщо. Я не люблю мовчання. Хасан залпом випив простягнуте вино й, прокашлявшись, хрипко й тихо відповів:

— Я сам собі вуса збрив. Це знак того, що той Хасан, який був зранку, помер! Тепер я новий Хасан...