Глава перша ( продовження 8)

Чудово, Вендор Райс! Це потужний фінал сцени. Я вже виправляв цей фрагмент раніше, але вношу фінальні корективи, щоб текст був максимально чистим від помилок, кальок та русизмів, зберігаючи при цьому жахливу атмосферу.

Ось виправлений текст:

І потім почалася зовсім незрозуміла дія для Хасана. Дві потужні, немов кам'яні руки підхопили Хасана під плечі й підняли над землею, так що ноги не діставали долі. За спиною Хасан почув злобний насмішкуватий голос Атракса:

— Ніколи не літав? Ну то спробуй!

І Атракс кинув Хасана метри на два-три перед собою. Той мовчки, безглуздо розмахуючи руками, впав на землю, немов колода, здійнявши пил навколо себе.

Відчуваючи давно забутий страх, Хасан піднявся навкарачки й спочатку звів голову на білого, як крейда, старого розбійника, який мовчки втиснувся у найближчу стіну. А потім повернув голову в бік Атракса, і ось зараз він відчув і усвідомив справжній страх.

Атракс скинув одяг, демонструючи жахливі, нелюдської форми та розвитку м'язи. Атракс підстрибував то на одній, то на іншій нозі, і здавалося, що кожен м'яз на його тілі – це окрема мерзенна жива істота, яка ворушиться за своєю власною волею. Атракс зупинився й, усміхнувшись, повільно прогарчав:

— Тепер... б'ю... Я!

В один стрибок він опинився біля Хасана, схопив своєю лівою рукою за праву руку розбійника й підняв так, що лише носки сандалів ледь торкалися землі. І Атракс завдав удару правою рукою в груди. В очах у Хасана потемніло й перехопило дихання. Відчуття було таке, ніби його вдарили тараном або здоровенним ковальським молотом. Але свідомості Хасан не втратив, просто безпорадно обм'як.

Атракс розтиснув долоню, і розбійник безформною купою впав на землю біля ніг Атракса. Але Атракс, усе так само злобно усміхаючись, зловісно сказав:

— Ти думаєш, це все? Ні-і-і! Тепер ти зрозумів, наскільки ти слабкий у порівнянні зі мною? Ти для мене як слабка дитина. Ні! Як слабка безпорадна дівчина. Така ж м'яка, податлива й безпорадна! Я можу робити з тобою, що захочу і як захочу!

Хасан, тремтячи всім тілом, не міг усвідомити, що має на увазі ця страшна людина. Атракс же продовжив:

— Ось так само й тендітна дівчина, яка жодного разу не цілувалася, не може до останнього зрозуміти, що ж від неї треба розбійнику з палаючими очима. Але ти ж і сам розбійник, ти ж усе розумієш. І мої очі зараз теж горять!

Хасан зрозумів, на що натякає це чудовисько, але це ж неправильно! Але як же так! Він же чоловік! Так не можна! Він же перестане бути чоловіком! Ні! Ні! Ні!!! Він зрозумів, що нічого не може зробити! Він безпорадний! Це дійсно безвихідь. Зараз з ним станеться щось настільки погане, що, напевно, навіть гірше за смерть, і він нічого не може з цим зробити, окрім як підкоритися чужій злобній волі.

Атракс присів, перевернув Хасана на живіт і одним рухом зірвав пояс зі штанів, а другим рухом недбало стягнув штани, примовляючи:

— О-о-о! Ось так! Гарна свинка! А ти знаєш, я міцний, немов камінь, по всьому тілу. Я буду рвати тебе безжально, і ніхто тобі не допоможе, і не врятує. А потім я відірву тобі руки, ноги й голову і викину в канаву! І ніхто не дізнається, де ти ганебно здох. Але спочатку нам буде дуже й дуже весело. Ну, мені точно буде!