Атоми в мені. Вірші

За зорями

За зорями ясними палає небокрай —
Він наповняє небо думками сумними.
Ти більше не чекаєш наземний той рай,
А час іде… і приземляє нас ними.

За лісами дрімучими, знай — сонце встає,
Освітлює шлях все вище у небі.
Якби ти спитала: де щастя? Де воно є?
Воно — всередині. З нами. При потребі.

Подобається

#1702 в Різне
#309 в Поезія

Відредаговано: 28.11.2025