69.Рондо

Василіск ігнорує волошки. Кора розірвалася від зіткнення з метеоритом
всередині гранітного срібла. Наскрізні смуги подолання шиплять на полозів і підозру.
Грандіозні графіки хитрих турецьких чурбанів занадто химерні. Ловці снів по
ниткам, як шматочок сиру на небі, званий луговою перепілкою, вкрився опівночі
рум'яною тарілкою. Тріщини на капелюшку суворого гриба. Переробити акваріум уже не можна,
так само як каву іноді не більше ніж бажано не вимовляти. Походження цього
міфу бере небезпечний витік у байдужої гармонії масок. Шпалери шарфом обернули
шию - сичам на заздрість, а свічковий завод обіцяв викопати траншею під трамваєм.
Пшеничний колос тепер щось інше, ніж символ і приголосні літери, що залишилися. Або
ті, що суперечать.
Маленькі кораблики з черепашок ти поклав під подушку і забув дістати, а вони вночі 
задушили пелену роздумів кадмію жовтоголового. Чи олова. Ця опера не повинна була
мати такий фінал фрактальної філії.
Василіск має наочні звички нахабно ігнорувати волошки. Кухня, зваляна з
вовни домашнього каміна - масляна, як погожий день за зварюванням портретів. Звалище
історії поїдає кучугури поетів.
А василіск так само похмуро ігнорує волошки. Яких хочеться набрати цілий
ківш екскаватора і заховати під сходами. Нехай це будуть лестощі, але до десяти.
Чеканка на гострому аркуші без думок.
У чому сенс того, що василіск ігнорує волошки? Іронією метро в старому
романсі - папуги не танцюють під блюз - тільки вальс і переможний марш.
У чому сенс?...