Атмосфери
66
Закриюся від зовнішнього середовища в ізольованій кімнаті під назвою четвер. Зілля без
скреготу й іржавого голосу не буде чути тому що. Тільки тоді на відстані
світанку за решетом усе буде павуки. Так говорить моє свідоме нарисової
геометрії коло пошани і стель. До пуття не розібралися, а прислів'я трактували, як
дивне тремтіння в шиї. І параноїдальна боязнь вибуху бомби після цих блукаючих
годин. Блоком диму.
Так у снігу застряг дирокол Сметани, а я на вус сома мотав. Солоні мамонти - це
не обчислювальний, не 48 і не 23. Як не крути підступну сталь.
Майбутнє не за трамваєм, на жаль, а вірити не хотілося. Тепер шарудять під вікнами, мов
блазні, що навіть уві сні дзвін. Зате хвощами і хвоєю до полудня-ночі.
Зато-чилися вуса. Зато-пленене місто гордо стояло до заходу сонця на гаражах. Алюзія, як
виявилося, давніх років. Від цієї ідеї немає ліків. Або?
Зато-милося серце горобчика, що тремтіло про революцію зелених стін. Не клич мене
туди, не штовхай дивитися, що по той бік тунелю. Страшна сторінка
структури.
#1108 в Сучасна проза
Відредаговано: 14.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
