Атмосфери

54

Ці порожні очі. Вони бачать їх - образи, недоступні іншим. Сліпі й покалічені
вони насуваються на мене, що викликає панічний жах і бажання втекти.
Абсолютно несвідомо. Хочеться звернутися до Прекрасного Червоного, але гострота
стану миготить загрозою на горизонті уявлень, а від того - стримувати в
собі. Це можливо до того самого моменту, поки річка не переповниться і не вийде з
берегів. Тоді зрив зі скелі буде неминучим, опір течії - неможливим
і не врятується не тільки вона, а й внутрішні сови. Тоді буде пізно.

Emisveppy

Подобається

#1108 в Сучасна проза

У тексті є: філософія, всесвіт, божевілля

Відредаговано: 14.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись