Тільки-но двері прилягли, як їх відволікли. Кахель свистів і чхав занадто голосно. Це
думкоформи влаштували бал у гостях в Сатани. Тому сміх такий виразний.
Як нічне жахіття. Або гаманець бідного мандрівного комара.
У задушливій замкненій кімнаті їм не було страшно, на відміну від випадкового перехожого -
тисячної особистості я. Числова чистота гуркотіла так невиразно, як грім
старого телефону з війни. На тлі фонду хитрих земель, що зеленіли, як смарагдові
джмелі.
Шукати обриси силуетів у паралельних світах має таку саму міру, як і зібрання
гострих фігур. Під пальцями й долонями вже фіолетовими від холоду. Паморозь.
Огорожа паралелепіпедною стежкою згинається. А я чаєм глушину, не кавою, пробиваю
антеною. Хотілося б проаналізувати цей аптечний запах, але відтепер я
приймаю всі підказки. Або майже всі.