30

все стояло так зроблено, а насправді під пальцями порожнеча. не прощупується ані
пульс, ні пальто, ні спека розпеченого асфальту літнім вечором, ні палаючі камені.
лампочка в запустілій кімнаті раз у раз обертається. застиглою в льоду місячною
пагодою. не вигідне нині виробниче будівництво носорогів, як і чистота
душі. краще вимазати і то за копійку. так мислить більшість. але що, якщо в
зимовий безбарвний вечір проллється не те усвідомлення. не продається те, що всередині, 
а зовні. так. просто не заперечуй, що хотілося лапу як хитріше вивернути, щоб не
чути. з даху димом, а ти сиди, Гірде. жукам нове ім'я й то дають. а мені ні. а
мені здається я в осезі. це нова пора року, коли замерзають пальці й озеро. в
камерах сірників гармоній Рахманінова. та що ви знаєте про поезію в музиці і
похмурі мандри розуму, що сповзає і йде? куди мій дах? за вітром.
вітром до Сонця, а значить до воскресіння. але це не точно. як і мед не липкий без
меж. а основи принципово потрібні. і для мітел і для далеких. іноді так
складаються обставини. вони говорять більше, а повіки не самопіднімаються.
самоушкодження. остигли, відстали, залишилися поки що на ювелірній сталі недоторканими.
порок ходіння по муках цього світу в тому, що й повітрю боляче, коли ми ним дихаємо.
занадто сильно втомився. для того, щоб вважати себе Володарем власних легенів.
без перебільшення. свідомість округлилася, як вона. Гірд. так кличе і не хоче по-іншому і
не знає. тремтячий голос затиснутий дровами або гусеницею. а вони гусями їх...
спогади чи правда?