Атмосфери
23
вересу уламки на околиці дороги. на вила посаджені. безрогі єдинороги. так
з'явилися коні - віддавши свій єдиний ріг у нікуди. ніякої більше проблеми
немає. неточностей більше, ніж відповідей. по дахах над містом літали, а вони забули
уже. це не ті, що говорять! а свої, рідні. повні води. беззаконно і
безвідповідально так підкорювати. так я роблю висновок, що всі перешкоди не остаточно
усунені. буває. така колиска знаходить і несерйозний північний сон.
моя Лапландія. так бурмотіла вона до того і після. поклич його, інакше не прийде.
далеко летіти.
не хочу більше Лелеки бачити. боюся її байдужості. я перед нею засохле безпорадне
цуценя в аеропорту часу. і думки мої їй не потрібні. тільки так. заради ейфорії
пофігізму.
так, зачепило. як зчеплення білих і зелених стін - незрозуміло і неосяжною глибиною.
знову сплуталися нитки подій. наді мною.
#1335 в Сучасна проза
Відредаговано: 14.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
