Атмосфери
19
старовинний арабський орнамент. я ні на що не натякаю - просто констатую
факт. ніч дротом під язик і очима виряченими в темряву. плин часу, як
на стінах цього кавового царства - нескінченно закінчений. як у морській капусті
потонувшому під губою. тому що літо грубо обірвалося, а не закінчилося. все-таки
занадто щиро. в оці - тисячі маленьких голок. і це вже не страх - це шалене
бажання бути на волі.
рвати ланцюги треба ротом, а не цапати пазуристими. це не дасть нічого, крім вибуху.
і нервових потрясінь, куди без них. ні до льоту, ні до місця. не прикласти соломи або
жита. сіна. осінь. тому що.
так складалося календарне наближення. а наближення поїзда на вокзал
фактичне і пахне пиріжками та кіптявою. можливо, що це пов'язано з надмірною
худорбою. вже не в ім'я художності, а просто так. тому що. ТРЕБА.
ой, ось хто це втовкмачив - вколотив. як шуруп. не викрутиш. краще б залишався
собою. що за самовнутрішній полілог? відсутність ідей - ще не привід звертатися до
Сатурна або Плутона. занадто могутні. миші там. ні. а Галки - їхні птахи по
навесні. але зараз...
ні, це не та зброя, якою варто по голові. цим краще між легенями і не
одразу. усе ще нудно. і тобі. і самій до себе. ідіотушка...
так говорив хрипкий голос, що живе у мене в голові.
#1108 в Сучасна проза
Відредаговано: 14.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
