Атмосфери
18
естетика безликих сіруватих облізлих будиночків. у цьому є щось глибоко моє.
особливо, коли небо - сріблом. і ці нескінченні кола, та кола... та кручі вже
по землі замість дахів. заколисує-колисає до смерті. так неможливо
довго дивитися в одну точку. у підземеллі невтішному й то краще, а ти мене за руку не
бери. і не біжи у підряснику. розпис стін не мистецькіший, ніж твій диван. а я в
капкані слів без букв.
безбарвні бісквітні будинки безсонні. безглузді їхні відсутні безликості.
такий був сон і в цьому відмінна риса паровозів. на парі і деяким чайкам
летіти легше, ніж мені на бульвар у сусідній двір (ні). рівно така ж правда, як
рівносторонній трикутник твоєї свідомості й узвару. triangle. так співзвучно це,
слово, що втратило себе.
дякую.
вибачте.
знову хочеться плакати.
#1108 в Сучасна проза
Відредаговано: 14.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
