Атмосфери
5
вона розв'язувала їм руки. та чи правильно? руки - не крила, ними узвар не завариш. а трави вже закипіли. травмами - шрамами. ластівки накипом лягали на морські пристані, що потонули. все думаю, як те слово. Дякую. вдячним потрібно бути поки тепле. і солоне. охолоне - безглуздо. я поров повітря і себе різками рогози. рівно так. а я правда, як і те, що боюся бліднути(ні).
це ж відображається на твоєму записнику. номером більше, а запахом сторінок?
бідний Шуман. я ніяк не довчу - домучаю, хоча й не соната. а його думки рівно в піску. при морі. засинають чайки.
починається в сі-мінорі, а закінчується на іншому кінці міста. чи городу. там, де розпатлане опудало, гнати закоханих шпаків. не в тому сенсі. безглуздя тут тільки колообіг подій, а я - дуже навіть освічений громадянин. хоч і не скажеш, та й взагалі навіщо це потрібно?...
залишаю багато відкритих питань. вже далеко не 50 грамів, а набагато вище. люблю це. чуєш, кобила полином вкрита. або небо те саме - червонувато-бузкове.
так краще. і ялиновий захід сонця по весні. але болісніше за все - останній лазурний шепіт лимана і тупіт потяга. так близько до серця, як і сама душа не близько. не дихай. знову не можна дихати. випробування чи про... лампочка свідомості відключається.
#1333 в Сучасна проза
Відредаговано: 14.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
