1

два тижні згоріли. або не зовсім згоріли. це було так схоже на сон, що мимохіть пролетів за вікнами осені. два тижні. млявих чи навпаки? життя обірвалося 
чи тільки починається?… не знаю. але жовтень зотлів на моїх долонях внутрішніх зіниць. все залежить від пори доби та року. така погода ведмежу сповідь барабанить по 
даху. тому що бас – бурдонний. а я - прірва. чи ні. лишайники, мохи там. зеленіють. не на півдні. а там, де желе полярних сяйв. за брата віддав душу. лишайників. у цих палатах. стіни згоріли. думки згоріли. від очікування. вистражданого. я тобі цензуру не забороняв. а ти що? крапати будеш фіолетовим по 
даху. краще чорне їй віддайте, ніж червоне та велике. 643 число за Павучим 
Календарем Ацтеків. я вирішив її озвучити. але 

недозвучити, а підзвучити колонками з 
Червоної Зали. тому що мені нав'язливо здається, що вони впадуть мені в око і розіб'ються там, як старі гойдалки. журавлі вже у вирій, лелеки. чекаємо. очікування 
поїдає жадібно, мов Сатурн своїх дітей. Врубелю листів не пиши, як і Баху. моя температура тіла нижче льодовикових вод, але вище. а їхні думки вже зотліли зовсім. так 
що пізно. сонце. сонце моє, що йде на захід або з заходу. за брата лишайників душу продав. мох. чи із заходу сонця? олені щипали, а вони їх гусаками. кого? з ким новий Всесвіт обертався. він же буде розумнішим за цей, тому не підтримує 
провокацій. а ти зеленій собі північною незрозумілою мовою. голови їм різати. чисті, гарбузові. віддавати самій природі. вона стане понад і більше не чумацькою. здається, це вона. справжня. а я боюся тигрів і бліднути. це не правда. як і не 
правда відродження на травневий сон. а я не можу далі так писати, знаючи, що вони 
вже там. за брамою. як скирп спірк* виє собака. це невиразне слово з таким гуркотом. хочеш іти? іди!