Перша незрозумілість

- Ну чого ви мені не вірите? Ці потвори , вони справді існують!- прокричав через гіркі ридання Джеймс . Він приїхав сюди як журналіст,аби знімати захоплюючі події, а також докладувати звичайному народові цікаві новини з лабораторій. 
- Дуже вибачаюсь, проте мені здається  , вам не пошкодить відпочинок днів так на 10,- ввічливим голосом промовила Лінда 
Лінді 28 років . Народилася і жила майже все життя в Україні . В чотирнадцять почала самостійно вивчати психологію, зрозуміла, що жити без неї не може. Сказала батькам про своє бажання стати психологом. Після школи вдалося з легкістю вступити до суспільної академії наук у Варшаві , вибрала навчання на англійській мові. Після закінчення швидко продвигалася по кар’єрних сходинках, пройшла курси, щоб працювати психотерапевтом . Нещодавно їй прислали листа про запрошення до наймасштабнішої експедиції. Хто би не погодився на це ? 
- В мене робота... Я повинен працювати . Ніхто мені відпустку зараз не дасть 
- Дасть , я напишу заяву ,вас треба помістити до психологічного диспансера 
- А в мене є в мене вибір ? Я можу залишитися вдома ? 
- На ваш жаль , ні , вибору нема. 
- Хм , тоді давайте документи і все що потрібно - з сумним голосом сказав Джеймс , чоловік не міг навіть дивитися на Лінду. 
Вона вже давно закінчила з роботою , тому вирішила прогулятися. Їй подобається ходити в районі Олло , там мало людей , будівель . Тобто всього , що може заслонити красоту природи . Тут можна побачити найчарівніший закат в Антарктиді , а може й у всьому світі. 
Лінда прийшла до так званого пляжу , де починається океан . Буквально в 30 метрах розташован лівий берег , прям навпроти неї . Він одразу прийнявся до вподоби , але більшість робітників до пляжу бояться ходити . У цьому році на лівому березі взагалі ніхто не бував. 
- Це дивно , там наче люди ворушаться , однак занадто бліді.- подумала про себе Лінда . 
Дівчинка дивилася і не хотіла йти назад . Вона вважала , що туди заборонено їздити . Як тоді люди змогли пробратися на острів?