Вступ

Якщо ти відкрила цю книгу, то, найімовірніше, вже встигла поставити собі кілька важливих запитань.

- Може, я справді перебільшую?

- Може, я надто чутлива?

- Може, я не так зрозуміла?

- Може, треба було сказати м’якше?

- Може, я сама його довела?

- Може, ще трохи потерпіти?

- Може, він зміниться?

- Може, любов’ю можна вилікувати навіть це?

Останнє питання особливо популярне. З любов’ю, кажуть, можна все. Любов’ю можна врятувати, виправити, зігріти, відмити, відремонтувати і навіть зробити з крокодила домашнього котика.

Не можна.

Крокодил залишиться крокодилом. Просто спочатку він може дуже мило посміхатися, приносити квіти і розповідати, що ніколи нікого не кохав так, як тебе. А потім, коли ти вже звикнеш до його зубів, він почне ними користуватися.

Про що ця книга

Ця книга не про те, як правильно поводитися, щоб нарцис перестав тебе руйнувати. Тут не буде інструкцій як його правильно хвалити, як не злити, як говорити тихіше,  як не дивитися «не тим» поглядом, як не ходити до подруг, бо він ревнує, як не сперечатися, коли він перекручує твої слова, або як приготувати борщ так, щоб він нарешті зрозумів, яка ти хороша. Бо якщо людині потрібно, щоб ти щодня складала іспит на право бути нормальною, проблема не в якості твоєї підготовки. Проблема в тому, що тебе посадили за парту без твого дозволу, призначили себе екзаменатором, а потім ще й регулярно змінюють правильні відповіді. Сьогодні правильна відповідь - мовчати. Завтра - говорити. Післязавтра - говорити, але тільки правильним тоном. А потім виявляється, що ти взагалі не так подивилася.

І ось ти вже стоїш посеред власного життя з табличкою: «Вибачте, я зараз усе поясню».

В аб’юзивних стосунках фокус поступово зміщується. Спочатку ти питаєш себе чому він так з тобою поводиться. Потім: що ти зробила не так? А через деякий час уже думаєш як тобі поводитися, щоб він сьогодні не вибухнув? Це дуже зручна схема для людини, яка чинить насильство. Якщо ти зайнята пошуком власних недоліків, то в тебе залишається менше часу помітити очевидне:

- твої межі порушують;

- твої слова перекручують;

- твої емоції висміюють;

- твою пам’ять ставлять під сумнів;

- твою провину використовують як повідок;

- твою любов перетворюють на довічну підписку на обслуговування чужого комфорту.

Ти можеш бути неідеальною. Можеш злитися, помилятися, говорити різко, втомлюватися, забувати, не хотіти сексу, не хотіти розмовляти, передумувати, мати поганий день і не відповідати на повідомлення протягом п’яти хвилин. Це не дає іншій людині права тебе принижувати, контролювати, бити, залякувати або змушувати доводити свою любов. Ти могла поводитися неправильно. Але це не означає, що насильство стало правильним.

Ви можете посваритися через немитий посуд.  Ти можеш бути несправедливою. Можеш сказати щось образливе. У здорових стосунках це привід поговорити, вибачитися, домовитися або розійтися. Але це не індульгенція на контроль, погрози й моральне знищення.

Чому ти не побачила це одразу

Тому що аб’юзивні стосунки ніколи не починаються з таблички:  

«Вітаю. Я буду ламати твою самооцінку, ізолювати тебе від друзів і пояснювати, що це все через твою поведінку».

Було б дуже зручно, якби всі небезпечні люди одразу виглядали як небезпечні люди. Щоб на першому побаченні він прийшов у чорному плащі, з ланцюгом, сокирою і бейджиком: «Психопат, не чіпати». Але зазвичай усе починається значно приємніше. Тобі можуть розповідати, що ти особлива. Можуть захоплюватися тобою так, ніби тебе щойно знайшли після тисячолітніх археологічних розкопок. Можуть говорити про спільне майбутнє після двох зустрічей. Можуть обіцяти, що ніколи не скривдять. Можуть бути уважними, щедрими, смішними, красивими і дуже переконливими.

А потім з’являється маленький «жарт»: «ти в цій сукні справді збираєшся виходити?» Потім ще один:  «Тільки не починай ото зі своїми подругами, вони на тебе погано впливають». Потім: «Ти чого так реагуєш? Це ж просто жарт». А тоді: «Я питаю, де ти була, бо хвилююся». І згодом: «Якби ти поводилася нормально, я б не злився».

Гора ніколи не починається з вершини. Спочатку є підніжжя, потім схил, а потім ти раптом стоїш у соплях і думаєш: «А як я взагалі сюди забралася?»

Насильство теж наростає поступово. І саме тому його так легко пропустити.

 Не кожен мудак має нарцисичний розлад

Одразу домовимося про важливе. У побуті словом «нарцис» називають усіх підряд: від егоїстичного колеги до людини, яка не відповіла на повідомлення. Але нарцисичні риси, токсична поведінка і нарцисичний розлад особистості - не одне й те саме. Діагноз не ставиться за фотографією, одним повідомленням або розповіддю подруги в стилі: «Він мені сказав, що я не права. Це точно нарцис?»

Можливо, нарцис.

Можливо, просто мудак.

Можливо, він сьогодні не виспався.

Можливо, ви обоє не вмієте розмовляти.

Але для твоєї безпеки є важлива новина: тобі не обов’язково встановлювати людині діагноз, щоб визнати, що з тобою поводяться погано.

Якщо людина:

- контролює твої контакти;

- читає твої переписки;

- забороняє спілкуватися з друзями або родиною;

- погрожує;

- карає мовчанням;

- перекладає на тебе відповідальність за свої спалахи;

- знецінює твої почуття;

- змушує тебе ходити навшпиньки;

- начебто вибачається, але нічого не змінює;

то не так важливо, як називається її розлад. Важливо, що тобі поруч небезпечно. Можна роками сперечатися, хто він: нарцис, психопат, інфантил чи просто людина з важким характером. А можна поставити простіше питання: «Мені взагалі нормально жити з таким ставленням до себе?»

І уважно послухати відповідь.

Як працює нарцисична логіка