Глава 14. Малюнок

Ерен вже відкрив рота, щоб повідомити дещо радісне, як раптом погляд його зелених очей виловив букет в руках Мікаси. Обличчя хлопця зблідло, а щелепа щільно зімкнулася. На думку одразу спав очевидний варіант, звідки тут взявся цей віник. Кілька секунд Ерен пропалював квіти відчуженим поглядом, після чого кивнув на них та процідив крізь зуби:

 — Що це?

Всі здогадувалися, з якою метою він підійшов — його ймовірне бажання Ліка озвучила ще хвилину тому. Мікаса розгублено озирнулась в пошуках підтримки й несподівано навіть для себе простягнула букет. 

— А мене Ліка попросила потримати, — більше запитально, ніж ствердно пробурмотіла Мікаса під шокований погляд подруги. 

Ерен скосив на Ліку недовірливий погляд й мимоволі скривився.

— Так, попросила, — Ліка обурено шморгнула носом й ніжно притиснула до себе квіти. Її ображала думка, що промайнула у зверхніх очах. Очевидно, він переконаний, що у всьому розвідувальному корпусі не знайшлося б навіженого, який виявив би їй увагу. Проте говорила Ліка трохи швидше, ніж думала, бо вирішила — нехай не в житті, то хоч на словах її мрія стане реальністю. — Мені капітан Леві подарував. 

Три здивовані пари очей вп'ялися в Ліку, яка й сама перелякалась нахабства власної фантазії. Всі погляди виражали єдину думку: «Що ти верзеш, божевільна?». Так, саме три пари. Ліка тільки зараз помітила, як поруч завмер шокований Леві, який повз них йшов з їдальні на тренування. 

Ерен обережно підняв очі на Леві, який відповів таким поглядом, що хлопець швидко відвернувся до Мікаси, яка теж намагалася не дивитися на капітана. Ліка ж підтиснула вуста й напротивагу всім глянула на Леві незмигним поглядом.

— Дуже гарні квіти, — пробурмотіла вона, не відводячи від нього очей. Ліка з несподіваною впевненістю підійшла до Леві, прилаштувалась поруч та повернулася в напрямку, в якому він йшов, до того як її слова зупинили його, ніби скляна стіна. Хоч би ніхто не побачив, як затремтіли її коліна. — До тренування ще є час. Пройдімося трохи? — вона кивнула вбік виходу.

Леві зміряв її довгим суворим поглядом. Не повертаючись до Ерена і Мікаси, холодно озвався: 

— Тренування почнеться вчасно. Якщо запізнитесь, бігтимете двадцять додаткових кіл, — він чітко дав зрозуміти, що якщо ці двоє обмовляться хоч словом про те, що сталося, бігтимуть двадцять кіл не територією розвідувального корпусу, а вздовж стіни Марія. Після чого Леві твердим кроком продовжив шлях, ігноруючи Ліку, яка дріботіла поруч з ним. Він зупинився тільки на вулиці біля невисокого парканчика й розвернувся обличчям в очікуванні пояснень. 

Ліка почервоніла, опустила очі й нервово смикала листочки квітів в руках, наполегливо вдаючи, що не розуміє, чому Леві так уважно на неї дивиться. 

Він почав здогадуватися, що першою вона не заговорить, тому озвучив питання: 

— Як це розуміти? 

— Це квіти, — пробурмотіла збентежена Ліка. Їй було страшенно соромно і незручно. Ну, сказала дурницю — з ким не буває! 

— Я бачу. Як розуміти те, що сталося в коридорі? — жорстко уточнив Леві. 

— Вибачте, будь ласка, — винувато прошепотіла Ліка й опустила руки з квітами. — Я просто сказала перше, що спало на думку. 

— Навіщо? — його починало дратувати, що з Ліки кожне слово потрібно було витягувати кліщами. 

Вона шморгнула носом:

— Щоб Ерен не подумав, що це букет Мікаси.

Їй зробилося так прикро. Це не була заздрість. Просто сумно, що за кимось упадало одразу двоє класних хлопців, в той час як її переслідували самі лише проблеми. Вона ж не вимагала, щоб за нею бігали чи залицялися! Їй було б достатньо, якби Леві просто дозволив бути поруч. Навіть без взаємних почуттів. Але ж він би й на це не згодився.

— Чому важливо, щоб він так не подумав? — Леві продовжував допит, не зводячи пильного погляду з почервонілого обличчя.

Ліка з надмірною цікавістю роздивлялась носки черевиків:

— А раптом би він тоді передумав дарувати свій букет?

— Якщо людина чогось не робить, значить, вона цього і не хоче, — Леві скривився від того, що саме йому доводилося пояснювати таку просту істину.

Ліка скосила на нього ображений погляд:

— Не завжди так. 

— Завжди, — сталевий голос прозвучав особливо жорстко. Леві намагався донести думку, що якщо він ніяк не реагує на її спроби зблизитися, значить, йому це не потрібно. 

Але перекочовуючи з вуст чоловіка основна думка деформувалася і вживилась у свідомість Ліки зовсім іншим чином.

В ясних очах спалахнула надія. Вона все зрозуміла! Він перевіряє силу її бажання бути з ним. Якщо вона дійсно хоче бути з Леві, то не повинна відступати чи опускати руки!

Леві напружено насупився, коли помітив зміни в її погляді. Йому здалося, чи щось пішло не так? Вона ж зрозуміла його? Але чому тоді посміхалася і мала такий радісний вигляд? 

— Можеш йти. Ханджі чекає на тебе в лабораторії, — він відвернувся й впевнено попрямував до курсантів, що чекали на нього.

За кілька секунд до Ліки з-за спини підскочила Мікаса, що просто сяяла від щастя, і неголосно попросила забрати й другий букет та поставити у воду в їхній кімнаті. Подробиці спілкування з Ереном пообіцяла викласти ввечері.