Глава 11. Вакцина

Ранкове сонце осяяло творчий безлад лабораторії, коли Ліка спрямувала щасливий погляд на одну з пробірок.

— Готово! Треба терміново випробувати, — червоні від втоми очі попри безсонну ніч палали захопленням, а пальці нетерпляче набирали в шприц отриману в пробірці суміш. Як тільки циліндр наповнився, Ліка з підготовленою дозою поспішила до виходу. Проте не встигла вона вхопитися за ручку, як двері ледь не вдарили її по чолу й впустили до приміщення Ханджі. Судячи з усього, тільки Ліка ще не лягала, а всі інші давно прокинулись й готувались до нового дня.

— Що це? — карі очі за окулярами зацікавлено зблиснули. Здавалося, минулий вечір з проступком Ліки геть стерся з пам’яті. Хоча, відхідливість Ханджі дивувала навіть найбільш миролюбних членів розвідки. — Це для титанів? — вона кивнула на шприц. — Те, про що ти казала? — невпевнений кивок змусив її радісно підстрибнути на місці.

Не встигла Ліка усвідомити, що сталося, як шприц, який ще хвилину тому вона стискала в руці, зник разом з Ханджі в темному коридорі. 

Розгублена Ліка зробила глибокий вдих та спробувала якомога швидше проаналізувати, чим те, що сталося, могло їй загрожувати. Якщо отримана суміш не подіє і нічого не відбудеться, а скоріше за все так і буде, то нічого страшного. Вона не великий науковець, не може всього знати та робити революційні відкриття лише за одну ніч у лабораторії. Але якщо раптом…

Подальші роздуми перервав крик Ханджі. Ліка смикнулась й завмерла у спробі усвідомити, в якому напрямку бігти. Ймовірніше за все до заднього двору, де тримали впійманих титанів. Зрештою, куди ще можна було піти з сироваткою для них?

Ліка вискочила з лабораторії та побігла на допомогу. Хоча, враховуючи її фізичну підготовку, єдине, що вона насправді могла зробити, то це оцінити рівень заподіяної шкоди. Боже, хоч би та бурда, яку вона намішала вночі, не змусила титанів мутувати у щось страшніше. Ліка вискочила надвір та озирнулась. За мить її щелепа шоковано відвисла. 

Ні. Ні, цього не могло бути! Не могло… Але всупереч здоровому глузду та сумнівам у власному зорі, на місці, де раніше знаходився зв'язаний титан, лежав голий чоловік. Ханджі радісно кричала, бігала територією й вимагала, щоб його одягнули та нагодували. Військові зі страхом та обережністю наближалися до чоловіка, оскільки боялися, що будь-якої миті той міг повернути собі небезпечну форму.

— Вийшло! — Ханджі підскочила до Ліки та щасливо вхопила її за плечі. — У тебе вийшло! Ти розумієш, наскільки це величезний ривок для людства у боротьбі з титанами?

Ліка, яка досі не могла оговтатися від шоку, дивилась на все широко розплющеними очима:

— Навіть не уявляю…

Як таке взагалі могло трапитися? Вона ж не планувала… І готувалась до зовсім іншого. Від жахливого усвідомлення Ліка перелякано затулила вуста долонями. Якщо ця сироватка знищила титана й повернула людину, то що сталося б зі звичайною людиною, якби їй це вкололи?

Але на цьому страхи та неприємності не закінчилися. Обличчя вже вдягненого чоловіка осяяло захоплення, коли він підняв голову й побачив Ліку. Він кинувся в її бік, але інші військові вчасно схопили його та повалили на землю.

— Я кохаю тебе! Будь моєю!

Погляди всіх, хто знаходився на дворі, ворожо вперлися в Ліку. Більш дурної та одночасно каверзної ситуації годі й вигадувати.

— Ти його знаєш? — тихо уточнила не менш здивована Ханджі, яка й сама мимоволі окинула Ліку підозрілим поглядом.

Та розгублено озирнулась, зіщулилась й перелякано затрясла головою:

— Ні, ні! Я його вперше бачу! Присягаюся!

Ханджі нервово роззирнулась. Зам’яти дивну ситуацію, що відбулась на очах у натовпу військових, набагато складніше, аніж ту, що бачив тільки Леві.

— Мені шкода, але тобі доведеться поговорити з командиром Ервіном. 

За десять хвилин Ліка сиділа на стільці в головному кабінеті розвідувального корпуса та із надмірним зацікавленням роздивлялась носки чоботів. Ервін сидів навпроти та дивився прямо на неї. Занепокоєні Леві та Ханджі стояли за його спиною. Поки чітких відповідей їм домогтися так і не вдалося. Ліка заперечувала, що від когось отримала сироватку, таємний рецепт чи хоча б освіту, пов’язану з хімією, або значний досвід роботи в лабораторії.

— Ти раніше бачила цього чоловіка? — голос Ервіна залишався рівним та виваженим. Ще не вистачало, щоб перелякана до тремтіння та заїкання Ліка знепритомніла посеред розмови.

— Ні. Це була наша перша зустріч, — вона втупилась у власні руки, що нервово стискали коліна, й не наважувалась підвести погляд.

Він зазирнув до її обличчя та з батьківською обережністю уточнив:

— Тоді ти можеш хоч якось пояснити те, що сталося?

Ліка зробила кілька глибоких вдихів та видихів, щоб заспокоїтися, та затиснула між пальцями краї рукавів. Вона набрала в легені більше повітря та подивилась прямо на Ервіна:

— Можу. Але я не говоритиму в присутності капітана Леві.

Ліка від самої появи в кабінеті максимально уникала погляду його сірих очей. Ще вчора Леві, якого в цю мить накрила хвиля щирого нерозуміння, був впевнений, що неорганізована та проблемна дівчина ставилась до нього якщо не добре, то принаймні нейтрально. Така ж заява могла мати місце за умови вкрай напружених стосунків. Ймовірно він в чомусь помилився.