Глава 6. Важливе питання

У розвідувальному корпусі запанувала нічна тиша. Повний місяць крізь незашторене вікно яскраво осяяв невелику кімнату.

Ліка нечутно присіла на краєчок зайнятого ліжка та тихо прошепотіла:

— Мікасо, — вона обережно торкнулася її плеча.

Дівчина, що спала, різко сіпнулася та сполохано глянула на неї:

— Що сталося? — вона кілька разів сонно кліпнула очима та сіла на ліжку. — На нас напали?

Ліка заперечно хитнула головою та заспокоїла її:

— Ні, ні, не хвилюйся. Ми в безпеці, — вона трохи помовчала та, зрештою, приречено видихнула: — Мікасо, скажи, у кого ти закохана?

Пів хвилини Мікаса дивилася на неї з нерозумінням, яке поволі перетворювалося на обурення:

— Ти розбудила мене вночі, щоб запитати, у кого я закохана?

Ліка серйозно кивнула:

— Так. Це дуже важливо. І терміново.

Мікаса гучно видихнула та потерла чоло долонею:

— З чого ти взагалі взяла, що я у когось закохана?

Ліка задумливо почухала перенісся:

— Гаразд... Мікасо, ти закохана?

Пів хвилини шокована дівчина нерухомо сиділа на ліжку й незмигним поглядом пропалювала Ліку, яка в цю мить здавалася божевільною.

— Припустімо, — сонний голос пролунав хрипко.

— Добре. А в кого?

Мікасу почала дратувати ця наївна цікавість.

— Чому я маю відповідати на це запитання? — вона невдоволено скривилася й різко потягнула на себе ковдру, чим змусила підвестися Ліку, що сиділа на краю підковдри. Нарешті Мікасі вдалося влаштуватися зручніше та повернутися до горизонтального положення.

Ліка сіла на ліжко навпроти та жалісливо припустила:

— В капітана Леві?

Мікаса підскочила так, наче на неї вилили відро крижаної води:

— Що?! — в сірих очах промайнув жах та нерозуміння. Що взагалі могло підштовхнути до такого висновку? — З чого ти взяла?

— Ти завжди емоційно реагуєш на будь-яку згадку про нього. Можливо, ти просто посоромилася зізнатися в цьому через те, що дізналася, що він сподобався і мені. Це так?

— Ні! Я взагалі кохаю іншого, — обурено видихнула Мікаса й лише за мить усвідомила, що сказала те, чого не планувала.

— Справді? — в тихому голосі забриніла надія.

Мікаса вирішила, що вже немає сенсу приховувати правду.

— Так, — вона втомлено відкинулась на подушку. — До капітана Леві я не маю жодних почуттів.

Від цих слів обличчя Ліки просвітліло, але вже за мить її знову накрила тінь сумнівів.

— Гаразд. А якби, суто гіпотетично, — вона нервово потерла великий палець, — з'ясувалося, що ти йому подобаєшся — ти б відповіла взаємністю?

Мікаса зробила глибокий вдих та видих й нахилилась до Ліки:

— Ти можеш пояснити, що сталося?

— Скажи, будь ласка, — жалісливо попросила вона.

— Ні, — Мікаса зітхнула та заперечно хитнула головою. — Не відповіла б. Що сталося?

— Тільки через мене не відповіла б? — Ліка засмучено схилила голову набік. Хай там як, вона не хотіла ставати на заваді закоханим.

— Ні. Тільки через те, що не кохаю його, — терпляче пояснила Мікаса. — Тепер ти можеш нарешті розповісти, що трапилося?

Ліка повністю забралась на порожнє нерозстелене ліжко й підтягла до себе ноги:

— Він сказав, що ти чудовий воїн, — вона сперлась підборіддям на коліна.

Мікасі знадобилось кілька секунд, щоб опрацювати дивну інформацію.

— Капітан Леві? Коли?

— Хвилин п'ятнадцять тому, — Ліка легковажно знизала плечима.

— Що? — Несподівана здогадка здавалася нереальною. — Ти… Ти і його розбудила, щоб запитати, в кого він закоханий?

— Звісно, ні! Я не така, — Ліка ображено підтиснула вуста. — Він не спав тоді, — вона помітила багатозначний погляд та уточнила: — І я нічого такого не питала. Я взагалі не знаю, як так вийшло… І точно не пам'ятаю його формулювання, але за контекстом вийшло так, що ти йому подобаєшся.

Мікаса втомлено потерла сонні очі. Розмова обіцяла бути довгою.

— Тобі не здається, що якби я йому подобалася, він виявляв би до мене більше уваги? — вона меланхолійно сперлась головою на руку. Не було жодних сумнівів, що Ліка помилялася. Та чи легко її переконати в цьому?

— Ні, — вона насуплено хитнула головою. — Він замкнутий. Через втрати у минулому йому важко зближуватися з людьми. Щобільше, для нього важливо дотримуватись субординації, — вона похмуро дивилась перед собою та продовжувала перераховувати. — На додаток, він міг бачити, що тобі подобається хтось інший.

Здавалося, що за бажання невпевнена в собі Ліка могла знайти аргументи на користь будь-якого вигаданого твердження.