Глава 3

- Фортісе, а хіба у вас зараз немає уроків?  - Запитав Нікс Фрігус у хлопчика.
- Є, професоре.  - Опустивши голову відповів Фортіс.  - Мені сказали, що Ася прийшла до тями і я хотів сказати їй спасибі, що вона врятувала мені життя.
- Будь ласка, Фортісе.  Я не могла вчинити інакше.  А тепер біжи на уроки, не засмучуй професора.  І дякую тобі, що відвідав мене.
- Я зайду до тебе ще після уроків.  – сказав хлопчик.  Ася йому усміхнулася у відповідь і він утік.
Нікс Фрігус та Ася Міллер залишилися в палаті самі.
- Я хотів поставити вам кілька запитань, з вашого дозволу.  – продовжив говорити Нікс Фрігус.
- Наскільки я розумію, я маю відповісти.  – уточнила Ася.
- Ну що ви, не будьте такі категоричні.  Але я був би вдячний за чесні відповіді.  – спокійно сказав професор.  - Отже, у вас з боку стирчав шматок метеоритного скла ідеальної форми, дуже тонкий.  Майстерна робота.  Рідкісний вигляд.  Звідки ви міс?
- Я б не відповіла.  - Склавши руки біля грудей відповіла Ася.
- Я знаю, що таке незвичайне скло можна отримати у Великого кратера на планеті Малуна.  Але цієї планети вже не існує більше сотні років.  Таких кинджалів я ніколи не зустрічав.
- Ви розумієтеся на метеоритному склі та кинджалах?  Дуже цікаво.  - Асю починав насторожувати розмову.  А особливо те, що планети Малуни не існує понад сто років.  Адже вона…
Вона її знищила три тому.  А потім потрапила до цієї лікарні.