5~

Йшли дні, місяці, роки... Дівчина не завітала назад до чаклунки. Усе йшло як потрібно, завітав її чоловік. Сивоволосий красень, високий, статний, м'язистий. Одягнений бідно, на старого чолов'ягу без грошей схож.
Астрея передчувала цю зустріч, вона знала, що він її шукає. Чоловік блукав другий день у лісі, шукаючи її. Астрея спостерігала за ним увесь цей час. Не знаючи, що він їй скаже. Цікавість узяла верх, тому вона заговорила до нього приглушеним тоном.
- Жінка твоя до мене ще молодою приходила. Кохання забажала. А ти чого зараз прийшов? Золота захотів?
- Де ви?
- Позаду тебе.
Швидко обернувшись, він побачив її. Похмуру, безжальну, жорстоку та вбивчу чаклунку. Провидиця відчула його настрій та знала, що він вже побачив у ній своє віддзеркалення.
- Кажи, яке твоє прохання.
- Набридло мені життя. Жінка з дитиною висять на моїй шиї. Грошей вимагають, а в мене нема їх. Не знаю що робить.
- Грошей нема в тебе, бо дивився на інших жінок. Дружина є в тебе і не звичайна. З не природною вродою, а ти загубив її та сім'ю вашу. Якщо ти прийшов скаржитись мені, яке життя твоє погане, то йди геть звідси. Якщо ні - то прохання скажи своє вголос.
- Не виганяйте мене. Є прохання в мене, - ставши на вколішки, чоловік продовжив. - До того як дружина народила сина мені, жили ми в достатку. Хочу той час повернути. Вбийте дружину та сина мого. Не можу я нести більше тягар такий. Без них мені легше жити буде.
- Чого ж ти сам не помреш? Можливо без тебе їм легше жити буде?
- Я не хочу вмирати, жити я хочу, - почав ридати чоловік.
Егоїстичне створіння завітало до лісу. Чаклунка зустрічала вже таких і знає, що робити треба з такими.
- Добре, виконаю я твоє бажання.
- Дякую, дякую, дякую...
- Будеш ти жити щасливим життям, але не як чоловік...
Перебивши чаклунку, чоловік викрикнув: 
- А ким же я буду тоді?
Злісно зиркнувши на нього, чаклунка сказала:
- Дослухай мене, невиховане ти створіння. 
Коли чолов'яга змовчав, Астрея продовжила:
- Будеш ти жити на світі щасливим життям, але не як чоловік. Жорстока тварина в душі тебе мешкає, тому твариною станеш. Медведем будеш, великим. Усі боятися тебе будуть і будеш жити ти один у сутінках лісу. А дружина твоя і син заживуть у достатку, але вже без тебе. Знайдеться добра людина, яка забере їх до себе жить. А ти будеш жалкувати про своє прохання мені. Убити єдину дружину, єдине кохання та сина. Будеш страждати за це ціле життя. Станеш моєю твариною, будеш у всьоиу допомагати мені до мого забуття. Прислужувати вічність мені будеш, охороняти мій ліс, щоб чужі не заходили. Це твоя доля життя.
Не встиг чоловік відкрити рота, щоб заперечити чаклунці. Як побачив коричневі лапи у себе замість рук. У наступну хвилину перед провидицею постав великий похмурий медвідь. У чоловіка не залишилось вибору як служити чаклунці до кінця його днів.