3~

Чаклунка багато років прожила у лісі. Багато перепитій та дивних людей зустрічалось на її шляху.
Сьогодні до неї завітав чоловік. Серйозний, з великим бажанням прийшов до Астреї. Хоробрим був, стежину одразу знайшов і ліс йому допоміг. Люди дивні приходили до провидиці, а бажання були їх ще дивніші. Ось і цей чолов'яга дивним був, хитрим дуже, але дурним. Заблукав він у лісі темному. Ніч була, тільки луна дорогу йому освітлювала. Допомогала йому. Дурним був чоловік, але везучим, он як швидко дорогу до серця лісу чаклунки знайшов.
Почав її гукати, по імені звав. Астрея весь час спостерігала та прямувала за ним. Чоловік її не помічав. 
- АСТРЕЯ.
- Я тебе чую. Усіх у лісі розбудив уже. Кажи чого прийшов.
- Грошей багато хочу.
- І це твоє бажання? Багатим стати?
- Так. Хочу щоб світ мені підвладним був, усі скарби мої були.
- Серйозне в тебе бажання. Та чи готов ти велику відповідальність за це нести?
- Я на все готов.
- На все готов...
Провидиця довго роздивляла чоловіка. Хитрим та єгоїстичним він був. Астрея не могла дозволити, щоб він світом керував. Такі люди, як він тільки можуть знищити світ. Війни, голодомор, геноцид зроблять.
- Будеш золотом облитий, усі скарби світу будуть твої. Будеш господарем багатим. Літати будеш, облітаєш усі чудеса світу. Птахом станеш могутнім. І буде в тебе все, що ти мені забажав. Сонце, небо, хмари, вітер, земля, гори - це життя твоє буде.
У наступну мить чоловік перетворився на птаха. Не звичайну пташку, а мускулистого та великого орла. Тільки-но хотів щось сказати, так з його клюва вилітив звук: 
- Кхааах, кха-аах...
Він зловісно підлетів та кинувся на чаклунку. Астрея зупинила його своїми чарами.
- Я бажання твоє виконала, а ти вбити мене вирішив?! Лети подалі звідси і не зупиняйся поки гори величні не побачиш. Де кінець гори кінчається поза хмар.
Чаклунка махнула рукою й орел взлетів у мить вище хмар. Так він і літав світами, познаючи багатства усього світу.