4. Перлинки на Землі!

    Весь вечір і всю ніч Грег думав, що робити далі.  Голова почала вже не боліти, а просто тріщати від цих думок. Він знову бачив фрагменти з можливих подій майбутнього, і всі  вони були безрадісними. Хто би не отримав контроль за першим  же родовищем,  чи держава, чи приватний власник, як плакали для рідної України всі прибутки  від використання перлинок. Їх зразу ж почнуть продавати в розвинені країни за ціною, яка  буде лиш трішки нижча за вартість того ж таки газу чи електроенергії по світових цінах. Всі доходи осядуть в кишенях урядовців та  різних кривавих спрутів, чи то бізнесменів, а в Україні і далі будуть отримувати мізерні зарплати, гинути в шахтах, топити груби  соломою і кізяками, та канючити у Росії дешевий газ. 

    Тільки в наших, диких пост-радянських країнах  можливе таке стрімке  збагачення самих нахабних та жорстоких, так званих бізнесменів, при надзвичайно низьких доходах їх працівників. Це просто безсоромна обдирайлівка народу та природних ресурсів країни – і все в кишені одних і тих самих.  Грег просто не знав,  що робити.

     Ох, політика, продажная дівка, ну ніяк без тебе не обійтись!  Доведеться починати саме з політиків, а зовсім не з журналістів. Журналюги потринділи, посвистіли, а мафія  своє діло враз зробить і ніщо її не зупинить. Вона пельку швидко всім позатикає, кому судовим рішенням,  кому хабаром, а кому і кулею снайпера. Виходить, що потрібно з усіх можливих бід вибрати найменшу. «Так, а за кого наша сім’я там голосувала на останніх парламентських виборах?» - думав Грег. «Звичайно, за Юлю, от я їй першій і покажу  свої перлинки!» Все, рішення прийнято. Грег кинувся ритися в своєму письмовому столі, їм перед виборами кинули в поштовий ящик адресу і телефон громадської приймальні БЮТ.

    «Ось він, цей папірець! Знайшовся, слава богу», - думав Грег.  «Ага, і не забути подивитись на тих бютівців своїм третім зором! » - ще згадав Грег. Як він не тренувався, а з розплющеними «м’ясними» очима він зовсім не міг бачити духовно. З заплющеними дещо бачив, але все рівно, зовсім не так виразно та чітко, як в астральних тілах.  Мабуть,  «м’ясне» бачення сильно пригнічувало духовний зір.  Він дивився на бабусю, і бачив ту ж таки бабусю, але з червоним піонерським галстуком і в червоній хустці – бабуся була заядла комуністка. Дивився на маму, це була та ж сама мама, але трішки схожа на овечку, може тому, що колись Грег чув, як бабуся спересердя, під час сварки, назвала маму «дурною вівцею». Тато теж був, як тато, але неначе в мішку, зав’язаному на голові, може тому, що коли мама була незадоволена татовою зарплатнею, вона називала його «лантухом». Духовні спостереження над своїми товаришами-студентами теж нічого не дали, майже такі самі, як і є, може тому, що ще не встигли опаскудитись. Багато досвіду в духовному баченні в нього і не було, бо не будеш же всюди ходити з заплющеними очима.  «Ну та гаразд,  завтра ж піду в осередок БЮТ з двома перлинками в кишені, неначе вступати в партію!»

   І ой-ой-ой, і ай-ай-ай! І що ж він побачив в БЮТ!  Голова осередку, солідний блондин середнього віку, дуже привітний, з доброзичливою посмішкою та чистими, безневинними  світлими очима  в духовному баченні мав вигляд гієни з  писком в крові, червоними очима та  з пазурами по півметра.  Грег  ледве не  зойкнув, як побачив таке. Побачив, та і вшився додому, навіть в партію вступати не став.  Він, звичайно ж, дуже засмутився, але подумав, що на місцях може бути все, що завгодно, і потрібно їхати в Київ та глянути духовно саме на Юлю. Вона ж не може всіх  просканувати,  от так, як він, в партію можуть потрапити і випадкові люди, і зрадники, і перебіжчики, що ми вже бачили в парламенті.

   «Нічого, хлопче, не нервуй, все буде ОК!» - підбадьорював сам себе Грег. Він зібрав всі свої кошти, які були, сказав батькам, що їде в Київ на  декілька днів,  до однокласника-студента,  та й поїхав. Грег збрехав, його однокласник уже не навчався в Києві,  бо батько покинув їх з матір’ю заради іншої жінки і припинив платити за навчання сина.  Тому Грег ночував на вокзалах.  Погода, як на гріх, зіпсувалася, ішов мокрий сніг з дощем, дув пронизливий вітер, а впіймати Юльку ніяк не виходило. Грег чатував і під штабом БЮТ, і під Верховною радою, і під будинком з химерами, але ніяк не міг її побачити хоч мигцем, все або не встигав, або взагалі чекав в іншому місті. Зате їв Грег  за трьох, від холоду, і скоро його грошенята  розтанули. Ну нічого, завтра, у вівторок, будуть підписувати коаліцію демократичних сил у Раді, і Грег обов’язково її побачить. «Якщо і Юля в духовному баченні видасться мені якоюсь химерою, то все, нікому ніяких перлинок показувати не буду», -  вирішив Грег. «Нехай знаходять ті перлинки, хто вже знайде, а я займуся акумуляторами». Ліпшого нічого Грег надумати не міг. 

   І ось, вівторок, 27 листопада, купа журналістів юрбиться біля Верховної ради,  ще якісь люди, прихильники різних партій, всі зустрічають політиків. Під’їжджають «помаранчі», «біло-рожеві», а Юлі все немає. І раптом хтось кричить: «Юлька під’їхала до чорного ходу!» Вся журналістська банда зі своїми причандалами  рвонула до чорного ходу, перечіпаючись один через одного. Грег біг швидше за всіх – він з учора нічого не їв, а на вечір в нього був куплений квиток на маршрутку додому. Конче необхідно було хоч краєм розуму глянути на Юлю, щоб вже точно знати, що робити.  Ось він, ріг будинку, там, за ним, Юля!

   Грег заздалегідь заплющив очі, щоб не втратити ні секунди. І він побачив дещо своїм духовним зором. Грег тихо відійшов вбік, і почав осмислювати побачене. Що це було? Невелика група людей зробила тільки декілька кроків по ганку і зникла за дверима. Це було кілька чоловіків-не чоловіків, а скоріше якихось песиголовців. Міцні, спортивні статури в чорних костюмах і собачі, чи може вовчі, голови з оскаленими іклами. Сіра шерсть  клоччям стирчала понад білими комірцями бездоганних сорочок з краватками. «Господи, хто ж вони такі?» - з жахом думав Грег. «Тьху, та це ж охоронці, вони і повинні бути таким!» - здогадався і зрадів Грег.