Астра

Пролог

"Мені набридло жити так.

Кожен день одягати цей громіздкий важкий екзоскелет, бо інакше не пройдеш по поверхні помираючої планети, дихати через фільтри, бо повітря вже непридатне для дихання без очищення, переміщатися з квартири свого будинку до роботи через спеціальні тунелі, які ведуть до космічних ліфтів, а потім підніматися ними до орбітальних дуг, які ведуть тебе до твого місця роботи.

Досить! Я хочу змін! Я записалася на лотерею мандрівників у далекий космос. Якщо я буду однією з тисячі щасливчиків, я потраплю на космічні базу на Марсі, з якого стартує великий корабель під назвою "Майбутнє", який і перенесе мене на нову нещодавно знайдено екзопланету, на якій розпочнеться моє нове життя. Тільки би пройти цю лотерею...

Мене назвали мої померлі батьки Астрою. Отже, я повинна мандрувати зірками, а не існувати серед напівроботів на цій майже померлій, вже давно не блакитній планеті, під назвою Земля."

Зеленоока білявка дивилася крізь вікно, через який було видно лише сморід. А потім вона закрила усі вікна та увімкнула зображення на півпрозорих панелях, вбудованих у вікна.

Пейзажи колись живої Землі, водоспади та ліси, заповнили собою малий простір дешевої квартири.

Астра підійшла до столу, на якому стояла маленька скринька, а там - шматочок якогось темно-сірого каміння.

Дівчина взяла каміння у руку - і воно розплавилося в руці.

Галій - метал, який плавиться при температурі людьского тіла.

- Навіщо мені тебе залишили мої батьки? - вже голосно звернулася до металевого каміння дівчина. - Який в тобі сенс?

Але несподівано для Астри калюжа розплавленого металу прийняла якусь форму, зображуючи сілует маленького чорного чоловічка.

- Що? - здивувалася Айстра. - Як таке може бути?

А калюжа знов змінила форму, залишивши в долоні напис: "Бо ти донька темряви".

Ще мить - і знову це лише маленька калюжица в долоні дівчини, яка знала з самого народження, що її батьки, які все життя пропрацювали астронавтами, які і загинули при невдалому старті космічного корабля, знайшли її на якій неживій планеті. Знайшли, залишили собі на своєму космічному корабля, а при поверненні через два роки на Землю, вдочерили. На своїх власних дітей не було часу. Через постійні польоти, бо в цьому і полягала їх робота: мандрувати космічним простором та вивчати нові планети.

Ці двоє астронавтів якраз на одній з таких невідомих планет знайшли маленьку дівчинку, якій було всього два рочки. І з нею було лише це: цей шматок галію.

Батьки Астри возили свою нерідну дочку до того часу, займаючись її вихованням та освітою, поки Астрі не виповнилося вісімнадцять. Треба було визначатися з тим, як Астра буде заробляти собі на життя. Вона, отримавши надзвичайно добрі знання від своїх батьків, з легкістю поступила до Університету створення роботів, закінчила його, а тепер працювала на заводі по створенню екзоскелетів, бо без них тепер не вижити на колись блакитній планеті. Бо Земля перетворилася на місце, де лише виживали.

Інша справа з Марсом. За допомогою теробудівництва із Марса зробили головну планету Сонячної системи. Ось тепер туди Астра і хотіла потрапити.

В самій лотереї приймали участь лише інженери з усієї Сонячної системи, які пройшли відбір тестуванням своїх знань, щоб було ким створювати новий світ на новій екзопланеті абсолютно в іншій галактиці, яка навіть не знаходилася поруч з галактикою Чумацький Шлях. Ця інша галактика була в іншому Всесвіті, через який треба було потрапити через штучний портал, який нещодавно навчилися створювати люди.

Усе в перший раз.

Усе колись відбувається вперше. 

І цією першою можливістю людства і хотіла скористатися Астра.

1

- Дорогі глядачі! На ваших очах ми виберемо переможців! Тих, хто буде будувати нові міста на зовсім іншій екзопланеті, яку нещодавно відкрили. Ім'я першого переможця: Аніта Мерсіс. Вітаю, тебе, Аніто. Ім'я другого переможця: Мар'яна Леві. Вітаємо тебе, Мар'яно. Третій переможець: Ганна Класюк. Вітаю і тебе, Ганночко. Невже одні дівчата відправляться створювати нові міста? Йдемо далі. - ведучий знов і знов крутив прозорий барабан, з якого рандомно випадали капсули, в яких були картки з даними учасників. - Ще одна дівчина: Лада Ін. Вітаємо тебе, Ладо. Невже буде міста амазонок? Без чоловіків. Нарешті: перший хлопець: Зорян Нікітос. Вітаємо тебе, Зоряне. Продовжимо.

Ведучий знов-і-знов крутив барабан, а капсули одна за одною у випадковій послідовності випадали через прозорі трубочки.

Залишалася остання спроба, щоб вибрати останнього учасника експерименту чи-то програми...

Ведучий, у якого частина голови була кіберізованою, з металевим блиском, на півголови маючи зачіску з волосся, а іншу половину займала металева частина, з якої тирчав пристрій для покращення зору ока, яке якось дивний мало вигляд, той ведучий востаннє натиснув кнопку, щоб запустити прозорий барабан.

Через прозорі трубочки покотилася капсула...

- Останній учасник відбору серед інженерів... - ведучий затримав дихання, щоб трохи помучити тих, хто досі не пройшов. - Це дівчина. До речі, особлива дівчина, бо я про неї читав ще двадцять три чи двадцять чотири роки тому... Це: Астра Хмиль. Дівчина, яку знайшли загиблі астронавти Христина та Михайло Хмиль на невідомій планеті. Вітаємо тебе, Астро. Сподіваюсь, ти знайшла своє місце в житті та продовжиш свою життєву історію на новому місці на новій екзопланеті в новій галактиці. Та й взагалі, в новому Всесвіті.

Астра дивилася це шоу відбору.

Нарешті щось визначилося в її житті.

Завтра же вона напише заяву про звільнення, а в неділю відправиться на базу на Марсі, щоб вже у понеділок летіти разом з усіма в далеку подорож. Подалі від рідного дому. Хоча, де її справжній дім? Хто ж її справжні батьки? І чому цей галій назвав її донькою темряви? Невже у дівчини вже почалися галюцинації через забрудненість поверхні, да й самої атмосфери Землі?