Війна богів

Глава 14

Війна богів

Майже дві тисячі років знадобилось інженеру Білу, щоб лазерною гарматою проплавити печеру в льодовику  Гімалаїв і вивести свою віману з крижаного полону. Весь цей час він харчувався лише водоростями, які освітлював ліхтарями. Коли йому ставало зовсім погано, він поринав у штучний сон на кілька століть, а потім працював з новою силою. З тріщин в льодовику вилітала пара від лазерної гармати, а місцеві племена створювали легенду про Шамбалу.

Перший політ над Гімалаями вразив Біла. Гори стали вищими, а піки гострішими і на них не втримувався сніг та лід. В ущелинах текли ріки і гуркотіли водоспади. Він летів до річки Інд, де почалось його кохання з Майєю і, яка вже давно спочивала в льодовій печері. Біл побачив величезні густо населені міста з величними храмами, де поклонялись Вишну і його дружині Лакшмі, гарно оброблені поля, сади і палаци раджів. Це був ведичний період, коли була написана велика збірка гімнів арійських племен чия релігійна культура разом з місцевими віруваннями породила індуїзм і легенди про подвиги богів.

На тому місці, де вперше Біл посадив свою віману, він побачив велике місто, стіни якого були побудовані з опаленої цегли. Це був Мохенджо Даро, як його сьогодні називають.  В центрі міста був великий пагорб, на якому Біл і приземлився. Перелякані жителі або тікали, або падали на землю і молилися.

Біл одягнув блискучий захисний скафандр і вийшов з вімани. В цей час небо розірвала блискавка, прогримів грім і з хмари пішов рясний дощ. Індуси, піднявши руки до неба, закричали:

- О Вішну! Ти приніс нам дощ і врятував нас від посухи та голоду. Ми принесемо тобі дари і побудуємо храми на твою честь.

Біл включив гучномовець і сказав:

- Нехай головний раджа вашого міста прийде до мене завтра з молодими дівчатами і я виберу собі дружину. Багато століть інженер Біл був позбавлений жіночої ласки. Він хотів жінку, багато жінок і сцени його кохання з ними будуть увіковічені в скульптурах індуських храмів Конарак, Аджанті і Кхаджурахо.

На другому боці планети на дні Карибського моря в віманах, що затонули, йшла боротьба за життя шолдерів Мора, Рока і Рота. Мор і Рок були разом і змогли полагодити водневий реактор та апарат антигравітації. Вони перехопили повідомлення Ана і його друзів і вирішили заснувати свою нову базу в пустелі Наска південної Америки. Підкоривши собі місцеві племена інків, вони примусили їх викласти камінням величезні зображення тварин, які можна побачити лише з висоти, що слугували посадочними маяками аеродрому їхньої бази. Від них також народилось багато потомків, яким шолдери передали знання з математики і астрономії, а також збудували свою таємну базу Мачу-Пікчу. Плем’я майя з домомогою шолдерів склало карту сонячних затемнень. Календар цього народу і зараз визнано найточнішим. Одного осіннього похмурого вечора до Рока прибіг сильно схвильований Мор.

- Запрацював маячок вімани нашого головного раба Біла! - Загорлав він. – Він вже заключив мир з тим клятим Аном і його друзями. Я маю помститися йому за підлу зраду!

- То що, будеш воювати один проти восьми лазерних гармат, чи викличеш Біла на дуель? Тут треба діяти хитрістю і нанести удар зненацька. Встанови автоматичне спостереження за його маршрутами і чекай на слушний момент. Рок був правий і час помсти настав. Автомат повідомив, що вімана Біла летить в Західну півкулю до півострова Юкатан. Інженер мав на меті подивитись, чи його подарунок з фаетонською кукурудзою дав плоди. Шолдери заховали свою віману в густі джунглі, поки Біл милувався плантаціями кукурудзи племені майя. Коли ж він полетів у зворотному напрямку, Рок помчав слідом і Мор зробив постріл з лазера. На щастя Біла олігархи не були фахівцями у військовій справі: за них все робили раби, тож Мор промахнувся. Біл побачив спалах і, як закипіло море від потужного лазерного удару. Він ривком збільшив висоту і швидкість та зник в хмарах.

- Проклятий Біл! - Задихався від люті  Мор. – Збільшуй швидкість і включи радар. Він все одно вже нас побачив. Погоня тривала і лише над пустелею Сахара, Мор знову відкрив вогонь. Від величезної температури лазера пісок перетворювався на скло. Біл вдало маневрував, немов насміхаючись над збожеволівшим олігархом. А ось вже Індія і річка Інд. Біл мав намір сховатись в ущелинах Гімалаїв, але в цей час  Мор знову почав стріляти і місто Мохенджо Даро запалало. Інженер бачив, як гинуть люди в зруйнованому храмі кохання і ним почав керувати гнів. Біл розвернувся і помчав назустріч Мору. Дві вімани летіли назустріч одна одній. З переляку Рок почав розвертатись, а Мор все ніяк не міг точно прицілитись і тут лазерна гармата Біла перерізала водневий реактор шолдерів. Над палаючим містом піднявся гриб ядерного вибуху. Жар був такий, що почала плавитись цегла будинків і пісок, перетворюючись на скло. Мешканці міста в центрі вибуху померли в одну  мить, прикриваючи собою дітей. Війна богів спалахнула і згасла на протязі однієї доби. Місто Мохенджо Даро стало пагорбом мерців і було розкопано лише в 1920 році Джоном Маршалом.

Інженер Біл вражений трагічною загибеллю людей вирішив, приєднатись до  команди Ана і тепер деяким з людей вдається побачити в небі вісім літаючих тарілок. Сьогодні епос про війну богів можна прочитати в книзі індійських вчених «Віманікашастра» і літописі «Махабхарата».

Після загибелі фаетонців Мора і Рота їх потомки, що побудували великі піраміди майя, ацтеків та інків, втратили до них інтерес і деградували до дикунів зі списами з кам’яними наконечниками. Коли в Америку прибули іспанці ніхто з аборигенів вже не зміг пояснити, хто і для чого будував ці піраміди, а сучасні історики не можуть знайти відповідь, чому раптово зникла цивілізація майя.