Боги Енліль, Гільгамеш, Енкіду та Іштар

Глава 8

Боги Енліль, Гільгамеш, Енкіду та Іштар

1

Внук Ана і Намму від сина Енліля Гільгамеш став царем міста Урук в Месопотамії,  а його родич Енкіду, народжений від земної матері став господарем скотарем і жив в степу в гармонії з природою. З часом вони забули, що є родичами по батьку фаетонцю Ану.

Гільгамеш, відчуваючи себе безсмертним богом, він розгульний спосіб життя, як сучасна «золота молодь». Він погано ставився до жителів Урука і не виконував своїх обов’язків правителя, чим викликав невдоволення населення. Свавіллю Гільгамеша не було меж і тоді люди вирішили знайти такого сильного воїна, який би переміг царя. До Гільгамеша дійшли чутки, що в степу з’явився  богатир Енкіду, який не дає царським слугам полювати на тварин і він вирішив заманити його в місто Урук. Для цього він направив до Енкіду храмову повію Шахмат з метою спокусити його і привести у місто.

- Шахмат. Ти служиш в храмі кохання і знаєш, як можна вплинути  на чоловіка і примусити тобі підкоритися. – Промовив Гільгамеш. – Мої слуги відведуть тебе до непокірного пастуха Енкіду, який заважає моїм друзям і слугам полювати. Ти повинна своїми жіночими чарами змусити його прийти в місто, де я його покараю. Візьми хліб, вино і спокуси його та приведи до мене. За це я тебе щедро обдарую.

- Слухаюсь повелителю, - відповіла Шахмат. – Ще не було чоловіка, який би мені не підкорився.

 І ось перед майже здичавілим одиноким пастухом Енкіду з’являється напіводягнена храмова повія Шахмат, яка впала до його ніг.

- О, добрий чоловік, мене звуть Шахмат. Я заблукала в лісі, де живе жорстокий охоронець священних кедрів  Хумбабу. Він гнався за мною, але мені поталанило втекти і я не можу повернутись додому в місто Урук. Захисти мене і візьми цей хліб та вино.

Сукня повії, ніби випадково сповзла, оголивши гарні жіночі груди. У пастуха Енкіду, який ніколи не знав жінок, в серці спалахнула шалена пристрасть.

- Не бійся, Шахмат. У мене ти в безпеці.

- Скуштуй це вино і хліб,  добрий чоловік, - чарівним голоском муркотіла повія. Вона обійняла Енкіду і піднесла до його губ чашу з вином. Від сп’яніння чоловік втратив над собою контроль і почав цілувати оголені пружні груди Шахмат, яка пристрастно застогнала. Після шаленої ночі кохання богатир Енкіду перетворився на слухняного раба повії. Вранці наступного дня вони прийшли в місто Урук, де їх зустрів Гільгамеш.

- Як ти смієш непокірний пастух, заважати моїм слугам полювати на диких тварин? - Запитав Гільгамеш. – Я тебе, Енкіду, за це суворо покараю.

- Твої слуги вбивають все живе заради задоволення, а не для існування. Тебе ж, цар, я не боюсь. Я вільна людина, а не твій раб. Гільгамеш накивнувся на Енкіду, але той гідно відбивав всі його атаки. Цілий день тривала ця боротьба і ніхто не міг один одного перемогти. Після цього вони стали не розлучними друзями та починають здійснювати подвиги. Люди поскаржились Гільгамешу, що охоронець священих кедрів Хумбабу, якого можна вважати першим екологом і захисником природи, не дає рубати ліс для господарських потреб. Друзі вступили в боротьбу з велетнем Хумбабу і вбили його, що викликало сильне невдоволення богів-анунаків. З часом масова вирубка лісів в Месопотамії і на близькому Сході призвела до появи великих пустель та змін клімату.

2

Анунаки народили також дочку, яку назвали Іштар. Шумери бачили в ній дуже гарну жінку, яка могла літати над ними з луком і стрілами та мала статус богині. Іштар поклонялись на всій території Месопотамії, а у Вавилоні навіть головні ворота були названі на її честь. Люди уособлювали в цій богині планету Венера, яку видно лише вранці і ввечері. Іштар була одночасно богинею війни, плодючості, дітонародження і кохання, в якому вона не знала меж. Пристрасна коханка постійно змінювала чоловіків в пошуку нових сексуальних відчуттів. Вона заснувала храм, де повії навчали молодь мистецтву кохання, а всіх блудниць взяла під свій захист. Жінки Урука були прихильні до Гільгамеша, але на Іштар той не звертав жодної уваги, що викликало її ревнощі.

- Гільгамеш. Ми с тобою напівбоги і я хотіла б стати твоєю дружиною, - сказала якось Іштар. Гільгамеш лише голосно і глузливо  розсміявся.

- Ти віроломно зрадила стількох чоловіків. Ти ненаситна в своїй пристрасті, то як я можу тобі довіряти, Іштар? При вигляді кожного гарного юнака в тобі прокидається такий сильний сексуальний потяг, що ти втрачаєш голову і не здатна себе контролювати. Я цар Урука і мені потрібна вірна дружина, яка ніколи мене не зрадить. Ти ніколи не будеш моєю дружиною.

Страшенно ображена Іштар заприсяглась жорстоко помститись Гільгамешу і випустила з загону величезного бика, який почав розкидати і ранити друзів царя.  Енкіду і Гільгамеш вбивають розлюченого бика і це спричиняє гнів самої природи. Помста її падає на Енкіду, який тяжко захворів. Помираючи, він проклинає Шахмат, яка привела його до міста. Смерть друга вразила Гільгамеша, від горя він тікає до пустелі і відчай його безмежний. Вперше Гільгамеш усвідомив, що смерть це доля всіх людей.

Ця історія стосунків людей з богами – анунаками та їх потомками була записана на глиняних табличках з бібліотеки царя Ашурбаніпала і стала першим відомим нам літературним твором у світі.