Пангея

Глава 2

Пангея

1

На висоті 20 кілометрів по сучасним земним міркам, Ан перевів  віману на автоматичний політ з одночасним скануванням поверхні.  Більшу частину Пангеї займали океани і моря, текли ріки, були рівнини і високі гори. В горах вибухали вулкани, як доказ молодості цієї планети. Закон водневого синтезу працював і тут, а точний сканер помітив повільних рух континентів і збільшення діаметру планети. Вся поверхня Пангеї була зеленою від буйної рослинності і лише вершини високих гір були білими від льодовиків. Мозок Ана напружено працював, намагаючись виробити план спасіння. Потрібно було терміново поповнити запаси води для пиття і роботи ядерного реактору. Потрібна була площадка для посадки ще сімох віман, яку можна було б захистити від різних небезпек. Біологічну небезпеку теж потрібно було враховувати.  В результаті ретельних досліджень, Ан вибрав пласку горну вершину, на якій не було дерев, а лише висока трава. Тепер цю місцевість називають Карпатською полониною. Сканер також помітив велике озеро, рівень води в якому був на 150 метрів нижче світового океану і перші ознаки тектонічних розломів, які сьогодні називають Босфор і Дарданелли.  Пангея росла, немов дитина, збільшувала свій діаметр і розломи розширювались. Рух континентів не зупинявся ні на мить, і час від часу, ставались потужні землетруси.

- Що на нас тут чекає, - думав Ан, повільно знижуючись над полониною. Він посадив віману в центрі гірського плато, попередньо випаливши лазером площадку від густої трави. Від поштовху прокинулась Намму

- Де ми, коханий? - спитала вона.

- Ми на гірському плато на 930 метрів вище рівня океану. Поруч є озеро. Потрібно взяти проби води і зробити аналізи. Ти залишайся у вімані і приготуй лазер, щоб прикрити мене в разі небезпеки. Ан одягнув захисний скафандр для захисту від невідомих вірусів і мікробів, зробив глибокий вдих і відкрив люк. Навіть через скафандр він відчув пориви теплого вологого вітру і обережно зробив перший крок по невідомій планеті. До озера було метрів 200 і, хоч місцевість була відкритою і безлісною, потрібно було враховувати небезпеку появи хижих звірів. Вода в озеро потрапляла з льодовика і була прозора та холодна. Швидко наповнивши ємності, Ан пішов до капсули і тут почув в навушниках голос Намму.

- Я бачу якийсь рух в лісі. За нами хтось спостерігає, тому швидше повертайся. Ан прискорив кроки наскільки дозволяв скафандр і заліз в люк вімани. Тільки тепер він зрозумів що сорочка мокра від поту. Намму стояла біля екрану відеокамери і намагалась збільшити зображення. Ан підійшов і збільшив чіткість зображення.

- Де ти бачила якийсь рух, - спитав Ан.

- Біля того білого уламка скелі.

- Поки що я нічого не бачу.

- Зверни увагу на ті кущі зліва, там щось темніє.

Ан збільшив зображення і вражено ахнув.

- Там ховається якесь створіння схоже на нас і спостерігає за нами! Мені здається, що на ньому одежа, а значить це розумна істота!

- На такій молодій планеті? Це неможливо, - заперечила Намму.

- За 4 мільярди років прогрес на місці не стояв.

- Треба поставити датчики руху і час відпочивати. Шамаш  (Сонце) вже опустився за обрій і скоро ніч.

Наступного ранку вони переглянули записи тепловізорів і побачили, як група   бородатих створінь  обходила віману по колу і говорили незрозумілою мовою. Ан включив логістичний аналізатор і він розшифрував про що говорили схожі на фаетонців створіння.

- Вони вважають нас богами, які спустились з неба.

- Це дає нам шанс їх використати, - відповіла практична Намму. – Нехай так і вважають, а вони нам допоможуть заправити реактори водою і принесуть нам їжу. Треба ввечері влаштувати для них лазерний спектакль, щоб  підкріпити їхню віру.Ан записав слова пангейців в аналізатор «Ми боги, що спустились з небес. Приходьте вклонитись нам» і включив підсилювач звуку. Цей спектакль з лазерним шоу був повторений кілька разів на ніч, а вранці невеликий натовп пангейців вже стояв на колінах перед віманою. Тут були чоловіки, жінки, старці і малі  перелякані діти. Ан з Намму вийшли, виблискуючи скафандрами, і пангейці вклонилися до землі. Лише діти з цікавістю і острахом продовжували дивитись на фаетонців.

- Встаньте, - через перекладач сказав Ан.

Піднявся лише один старець і подав знак двом молодим. Вони принесли якусь рогату тварину і корзину з невідомими фаетонцям плодами. Старець почав говорити і аналізатор переклав.

- О боги! Нарешті ви спустились з небес. Наші волхви давно передбачили ваш прихід, тож прийміть наші дари і навчить нас мудрості, щоб земля була родюча, а в лісі завжди були олені і кози. Захистіть нас від ворожих племен. Ан мовчав, розглядаючи пангейців. Обличчя були дещо грубі, лоб широкий, очі світлі, а довге волосся було зв’язане стрічкою на лобі. Вони були такого ж зросту, як фаетонці, але значно сильніші фізично. Це було видно по їх кремезних фігурах. Жінки були більш тендітні і навіть трохи привабливі. Ан підняв руку вгору і сказав:

- Встаньте. Ми прийшли до вас, щоб навчити, як жити щасливим життям без страху перед силами природи; без голоду, хвороб і ворожих нападів, але ви маєте підкорятись нам і жити за правилами, яких ми вас навчимо. Вождь племені нехай залишиться, а всі інші можуть йти виконувати свої буденні справи. Сивий старець, щось гукнув і всі пангейці прокричали     «Слава всемогутнім богам». Всі розійшлись, весь час оглядаючись.