Післяслово

Привіт усім, хто вирішив завітати на сторінки цієї книги!

Мабуть, перегорнувши останню написану частину "Епілог", і побачивши статус книги "Завершено", ви уже встигли розчаруватись. Пригадую, ще на початку публікації історії, я обіцяла героїчне бойове фентезі з несподіваними поворотами та захоплюючими пригодами. Здогадуюсь, що одразу виникає питання: як же як? А де ж розвиток дії, любовні перипетії, якісь магічні змагання чи тому подібне, і врешті, всіма обожнюваний хепіенд?..

Одразу хочу заспокоїти: все це заплановано, розвиток персонажів та їхні пригоди не завершуються, а тільки набирають обертів. Просто за обсягом ця історія здається мені досить об'ємною (а що вже казати про те, що персонажі інколи самі придумують, у яку пригоду втрапити... Буває, я задумала одне, а згодом ідея скаче в зовсім інше русло). Тому я вирішила розділити її на дві частини, першу з яких, як ви зрозуміли, уже завершено.

З приводу другої можу сказати: ідеї є, текст потроху пишеться, а ще задумала редагувати оцей опублікований роман. Тож коли продовження можна буде прочитати тут чи на інших літ. платформах, говорити не берусь. Щось обіцяти, а не виконати - не в моїх правилах.

Тепер трішечки хочу розповісти про те, як взагалі я наважилась писати таке об'ємне фентезі. Те, що всі частинки роману побудовані на ідеях різноманітних відомих казок та переказів, - це мабуть, очевидно для кожного, хто хоча б почав читати "Астаро". Казки завжди мені подобались (і наші, і наших народів, і літературні) як жанр, як форма історії, з якої можна виділити для себе якусь життєву істину, мораль, якщо заглянути крізь отих всіх фантастичних персонажів, химерні світи і т.д.

Лише тепер можу сказати, що все почалось, коли десь ще у класі другому я прочитала "Чарівника країни Оз" Л. Ф. Баума. Ця химерна казкова повість мені настільки сподобалась і запам'яталась, що довгий час всі інші прочитані книги здавались не такими захопливими, і навіть, ідеальними, чи що... Уже коли почала писати свої перші фанфіки і коротенькі оповідання, дізналась, що про пригоди Дороті є ще ціла серія книжок (от не пам'ятаю, 10 чи 12), але так і не прочитала їх. Серед безлічі різних ідей, котрими я "горіла" десь у віці 13-15 років (десь в той період надихнувшись "Величним століттям", я почала писати розповідь про пригоди принцеси, що жила у Франції 16 століття), завжди в голові майоріла неясним вогником одна, значно цікавіша. 

"От якби теж придумати свою казку. Таку, щоб нагадувала "Чарівника", але і була унікальною, не схожою на всіх інших", - час від часу думалось.

Можливо, я б і не стала занурюватись у світ фентезі, якби не прочитані книжки і перегляд тематичних серіалів. Це було десь у 18. Тоді я цілком серйозно пробувала писати фанфіки на любовну тематику і навіть деякі публікувала на російському літ. сайті (єдиному, про котрий знала на той момент), але любов до фентезі, магії, хоробрих героїв та хитромудрих лиходіїв, взяла гору. 

"Астаро. Східний Ліс" спочатку планувався як невеличкий фанфік, оповідання про королівну, котра не змогла вибрати між коханням і магією, і через те убила власного батька. Твір мав зовсім інакшу назву, і писався швидше "для душі", аніж з метою комусь його прочитати, чи десь опублікувати в Інтернеті.

Те, що ви можете бачити і читати зараз - кардинально змінена версія того фанфіку. За два роки написання в статусі оповідання героям стало затісно, і так "народився" великий об'ємний роман, додались нові персонажі, землі, королівства, і оцей мій улюблений стрибок між часом, коли переплітається між собою минуле і сьогодення. Як читачу, мені дуже подобається читати такі хитро замасковані твори з кількома сюжетними лініями.

Ну і також вирішила попрацювати в абсолютно новому для себе жанрі - бойове фентезі, тому що "а чому б і ні?" Люблю кидати виклик самій собі, і навіть зараз дуже цікаво, куди ж заведе мене власна невгамовна фантазія?

Знаєте, що зрозуміла за цей час?

Згадала дитячу мрію, і посміхнулась самій собі. Ідеально нових історій зараз немає. Таких, щоб можна було сказати: "Це так по-новому. Про це ще не писали..." Є старі вже давно написані сюжети, які зараз можна обіграти по-новому, є так звані "вічні" теми, на які можна писати, відкриваючи і висвітлюючи нові питання і проблеми...

Фантазія у кожного своя. Про тих же самих потраплянців скільки сюжетів уже вигадано... Але це не привід не писати. Закинути, "закопати" талант тільки тому, що "от таке, як у мене, вже було, десь у когось я таке читав"... Мене постійно турбують подібні думки, бо не хочеться наступати на чиїсь відомі граблі (ніхто ж читати не буде, порівнюючи з тим відомих сюжетом, еге ж?). Але все ж я не здаюся. Пишу просто тому, що мені це подобається. А там в майбутньому, хто зна, як складеться... 

Ну наче все, пора прощатись) Вже вибачайте, якщо когось замучила своїми довгими роздумами♥️

Сподіваюсь, читати було цікаво. Щиро дякую всім читачам і друзям-авторам, котрі мене підтримують! Дякую за кожну зірочку, кожне прочитання, кожен коментар, який для мене неймовірно важливий! Ви надихаєте😍 Без підтримки і половини справи не було б зроблено))) 

А також ласкаво прошу завітати в мої світи тих, хто ще незнайомий з моєю творчістю! Завжди рада новим читачам❤️

До нових зустрічей!

Р. S. Всі ілюстрації та візуалізацію до цієї книги можете переглянути на моїй сторінці в Інстаграм (посилання в профілі)❣️❣️❣️