5.2

Нове життя розпочалось із втечі далеко за межі Коралового міста. Після поневірянь і шляху в невідомо куди, нова Матір Півдня та її вихованки прибули в царство Абнерос. Жителі зустріли їх не зовсім гостинно, та на думку Карни, то був надійний прихисток. Згодом колишня принцеса змогла утвердити своє становище в суспільстві, вийшовши заміж за впливового генерала Августа.

Цей чоловік був надзвичайно хорошою людиною, порядним воїном, і ще й наближеним до правителя цих земель. Карна діяла в інтересах свого майбутнього і долі дочок, які стали важливою частиною її життя. Про якісь там почуття більше не йшлося. Карна закрила шлях до свого серця і більше не вірила в кохання. 

Досьє на Августа вона зібрала і вивчила ще задовго до їхнього "роману". Знала, що він буде ідеальним прикриттям для її реальної суті і справжньої мети.

Генерал досить легко повівся на кокетливість і принади нещасної біженки, що затьмарила розум красивими словечками. Вже через декілька місяців Карна стала господинею його скромного маєтку і також володаркою життя. Навмисне чи ні, та Август закривав очі на усі безчинства дружини і завжди захищав її перед королем та Радою правління. Карна ж раділа життю, адже змогла виплутатись із кривавої драми минулого. Нехай вона і не королева, та має все, що також є і в Моргана: розкішний дім, чимало рабинь та прислуги, повагу в суспільстві, матеріальне багатство, ну і сім'ю.

Хоча... Останнім часом то була лиш ілюзія, що розуміли навіть Хельга з Меліндою. Минув час, вони виросли і також стали чарівницями, але так і не змогли прийняти своєї справжньої сутності. Вони завжди були поряд з Карною, учились за її методами, бачили всі її зміни в душевному стані і характері.

Окрім того, що вони її любили, поважали і слухались, ще й боялись. Дуже сильно. З кожним роком Карна все більше віддавалась владі чорної магії і все більше втрачала свої якості привабливої розумної жінки. Вона зайшла надто далеко своїми убивствами часом невинних жертв, співпрацею із темними істотами і недолугими експериментами над звичайними людьми.

Дочки бачили все це, та не в силі були їй заперечити. Просто змирились зі своєю долею. Для народу і для самого Августа дівчата були улюбленими доньками, прекрасними придворними і просто цікавими дамами. Не секрет, що їм багато хто заздрив. Та це була лише оболонка, красива ілюзія того, чого не міг бачити ніхто за воротами маєтку генерала.

Саме там знаходилась їхня своєрідна в'язниця. Карна зробила все для того, аби цей дім став їхньою непробивною фортецею, їхнім захистом. Насправді дві молоді чарівниці завжди прагнули свободи. Це єдине, що "люба матуся" змогла в них відібрати. 

Карна мріяла про те, що колись дівчата продовжать її справу і стануть темними чаклунками. Як і було їм призначено долею ще до народження. Тому відьма всіляко їх до цього готувала. Створила для них кодекс різних заборон і постійно повторювала, що вони - не титуловані придворні дами, не звичайні дівчата, а чарівниці - потомки великих відьм. І мають відповідати цьому статусу.

З дитинства і Мел (так її ласкаво кликав Август), і Хельга старались догодити матері, посилено вивчали магію. Це спочатку подобалось. Поки не зрозуміли, що покликання їхнє не в цьому. Знали вже межу між світлою та темною магією. Вибрали, що хочуть творити добро, а не знущатись і вбивати заради власного задоволення. Це рішення, мабуть, було єдиним, в якому сестри цілком підтримували одна одну. Усе решта постійно було причиною суперечок і легких чварів.

Хельга, наприклад, уміла неперевершено фехтувати і часто затримувалась на тренуваннях з Августом, а Мел вчилась бути вправною кінною вершницею під контролем Карни і любила тварин. Через це Хельга і стала вважати, що мати більше любить молодшу сестру. А що? Мел і вродою красивіша, і фігурою, і манерами... В магії хіба майже нічого не тямила. Сама ж старша дочка була здібною ученицею, начитаною і мовби вихованою для світських бесід. В одної було те, в другої - інше, і вони створювали прекрасну гармонію.

Пам'ятаючи помилку власного батька, Карна старалась показати, що любить обох дочок однаково. Майже завджи одразу припиняла всілякі суперечки між ними. Понад усе вона бажала, аби в них не склалось так, як у неї з Айсель. Всілякого роду заздрощі були неприпустимі.

Також була іще одна умова, за дотриманням якої Карна стежила особисто. Ніяких стосунків, симпатії, і тим паче кохання. Вона завжди навчала, що почуття затуманюють розум, що тоді можна перетворитись в слабака. А це неабияк заважає концентрації. Тому коли дівчата виходили на люди, бували на балах в палаці, розкішних вечерях чи привселюдних народних святах, вони мали триматись осторонь. Ніяких зайвих розмов, флірту чи танців з придворними.

Мел на власній шкурі випробувала, що означає піти проти волі матері. Тоді бул бал, і той хлопчина представився сином якогось посла. Подарував їй один-єдиний танець, а вона навіть імені не дізналась. Карна, що усе це бачила, вирішила інакше. Відьма просто безжально позбавила його життя в темному коридорі, зробивши так, щоб це побачила Мелінда. Відтоді юнка ненавиділа Карну ще сильніше, хоч і старалась не показувати. На знак своєї образи і скорботи вона відмовилась від яскравих кольорів у своїх одежах. Тепер носила лише чорні сорочки, плаття і головні убори.

Хельга після випадку у лісі Тершіа затаїла в серці злобу, і стала вважати, що таке існування, яке пророчить їм мати - несправедливе і неприйнятне. Чарівниця тоді ледве вибралась живою, чого і слід було очікувати. І зрозуміли обидві молоді відьми: матір не грає за справедливість, і хто буде жертвою в її грі - не так важливо. Чи слуги, чи рідня, чи навіть король - не пожаліє Карна нікого, лиш би показати, що істина на її боці. Чи можна було жити спокійно із вбивцею під одним дахом?

 Юні відьми прагнули свободи, але ніяк не могли наважитись. Знали, що мати їм не пробачить... Згодом їм довелось зрозуміти: Карна - могутня, та не всесильна. Її магія може вчинити будь-що, та тоді спокою в серці вже не буде. Тим паче, коли за плечима - незвідана гора таємниць...