Оповідка 3. Фінальна битва (1)

Ельдорадо. 1990-ті роки

Колись дуже давно у Магічному Чарівному Вимірі запанувала темрява. Вона виникла із світлого почуття - Справжнього Кохання, і просочилась у просторі. Відтоді в світі існує дві сторони монети, наче два бачення одного цілого: Добро, народжене від Світла, і Зло, народжене від Темряви.

 І люди теж почали ділитись на добрих і злих.

Страхаючись цього всемогутнього Зла, тодішні світлі чарівники вирішили ув'язнити всю Темряву в одному непримітному мечі і заховали його подалі від людських очей. Та через багато років зброю було знайдено, і людина, яка взяла на себе важкий гніт Зла, стала називатись Хранителем, Гордіаном.

Він чи вона ставали власником зброї і прийнявши на себе всю Темряву, мали не допустити її подальшого проникнення у світ. Але, як і завжди, злі сили знайшли собі пропуск на волю. Так і з'явились темні чарівники, провидиці, джини та відьми. Вони стали сіяти сум'яття між людьми, і інколи вдавалось переманити на свій бік якусь знедолену душу.

Адже основне заняття Темряви, яке було і буде - знищувати Світло і утверджувати своє панування серед людей. Таке завдання ставили перед собою і більшість Гордіанів, яких встигла спокусити їхня ж сила. Вона давала їм всемогутність, владу і безсмертя. Достеменно невідомо, звідки та як Темрява просочилась у країні Ельдорадо, на той час сам Хранитель був найнебезпечнішою та найпідступнішою істотою. Люди прирівнювали його та його могутність до влади самого Князя Ашерону.

Останнім відомим Хранителем був чоловік на ім'я Октаміан. Він походив із земель провінції Абнерос, і подейкують, колись був добрим, смиренним та відданим воїном. Та коли оволодів силою меча (на той момент то вже був всього лиш одинокий обломок, з якого зробили кинджал), все змінилось з точністю до навпаки.

Він став великим ненависником Добра та світлої магії. Ця фанатичність і з іншого боку - нашіптування Темряви, довела до того, що він оголосив війну всьому світлому світу чарівників. Він багато подорожував по землях Ельдорадо та навколишніх країнах і зібрав собі чимале військо Темної армії. 

Основним його складом були Хайджери - роботи-тіні, та Станкси - напівлюди-напівтварини. Найгірше в тому всьому було те, що ці два племена колись були мирними жителями східної та північної частин Ельдорадо. Октаміан з допомогою кинджала висмоктав у цих людей душі та змусив безперечно підкорятись його волі. Також йому допомагали різні види страшних чудовиськ, які невідомо як визволились із пітьми Ашерону, де були ув'язнені феями багато століть тому.

У відповідь світлі чарівники, поміж яких зостались найсильніші древні феї (усі інші на той час були знищені або вигнані з Ельдорадо захисниками Темряви), створили власну армію.

Спочатку Темні воїни раділи, бо думали, що без опору запанують у світі. Та послідовники Доброї Магії вирішили не здаватись і йти до переможного кінця. Новими особливими воїнами, які отримали багословення і покровительство від фей, стали звичайні пересічні люди, із різних рангів та станів. Їх стали називати Легендарними Астаро (від імені першої відомої феї Астарти).

Феї подарували їм частину власної магії у вигляді Морферів - чарівних паличок та основної зброї воїнів. З їх допомогою Астаро могли миттєво перевтілюватись у захищених бронею та шлемом воїнів. Їм були підвладні сили стихій ( у кожного - своя стихія та колір): вогонь, вода, сонце, місяць, повітря, земля та нічна темрява. Також в їхній владі було магічне бойове знаряддя та інструменти, а ще при потребі вони могли викликати духів Древніх - містичних істот, що існували раніше за фей.

Феї та їхні помічники довго шукали людей на роль захисників людства. Коли ж їм вдалось зібрати усіх семеро, древній воїн, якого величали Олестаром, зголосився бути їхнім вчителем та наставником. А після довгих і виснажливих тренувань, підготовлені Астаро кинулись у бій. Вони боролись чесно, віддано та справедливо, усвідомлюючи, що стоїть на кону: їхня Батьківщина і Добра Магія в цілому.

Не все було так райдужно, як того хотілося.

Темна армія ставала щораз чисельнішою та злішою. Вони вигадували все нові і нові способи, щоб загнати Астаро в глухий кут. Вони спалювали поселення, знищували матеріальні пам'ятки, людей безжально вбивали або ж забирали в полон і жорстоко катували, розлучали батьків з дітьми, насміхались над безпомічністю світлих магів...

На допомогу Астаро вийшли прості воїни із різних королівств, але проти Темної магії і вони не мали достатньо спротиву.

Астаро якось удавалось тримати військо Октаміона на контролі, і хоч багато битв вони програли, та ніхто не спішив здаватися. Вони просто вірили в перемогу Доброї Магії...

* * *

Район Східного Лісу. Початок 2000-них років

 У темному зловісному лісі настав вечір. Сутінки щораз то густіше затягували горизонт, і таке блакитне світле та безхмарне небо почала закривати темрява. Серед дерев на холодній сирій землі було розстелене грубе покривало, яке геть було забруднене піском та глиною. 

На ньому розмістились дві жінки у мантіях і військовій екіпіровці. Одна з них сиділа і щось жадібно їла із залізної посудини. Вона не відчувала смаку і поживності цієї їжі, їй достатньо було насититись, щоб у добрій формі тримати оборону, якщо раптом нападуть вороги.

Друга ж жінка просто сиділа, поклавши руки на коліна, і думала про щось своє. Поряд із нею на покривалі лежав оголений меч із потертою рукояттю для.

Вони належали до військового стану Легендарних Астаро. Уже не рахували днів, скільки бродять по цьому лісі, ба більше, вони навіть не знали, де зараз знаходяться. Імовірно, що десь на шляху в провінцію Абнерос, оскільки якщо прямувати на південь від їхнього рідного Східного Лісу, то можна опинитись тільки там.

Недавно вони знову зійшлись у битві із кровожерливими чудовиськами - Армією Темряви, як їх всі називали. Тоді добряче була поранена Етела, Зелений Дракон, також дісталось і Лахерсу, лідеру команди, та й інших встигло зачепити. І тому за придуманим планом Лахерса, Фенікса-Воїна, всі, хто вцілів (а їх було п'ятеро) переховувались в цьому лісі, зализували рани і йшли далі вперед, але так, щоб про них не взнали темні воїни.