Розділ 3

Я підійшла до дверей коли вони відчинились прямо переді мною. Я похитнулась—вузька спідниця підвела, і я майже завалилась назад.

Сильні руки підхопили мене в миттєво. Секунда і я вже спираюся чолом в чоловічі груди. Запах хвойного лосьйону лоскотав ніс. Серце калатало, готове вистрибнути. Його долоні стискали мою талію міцно і впевнено.

Я підвела очі і ледь не втонула. В сірих очах більше не було холодної відстороненості. Там полихав вогонь. Хижий, прожигаючий. Не знаю скільки ми стояли не відриваючись один від одного. Можливо не пройшло й хвилини, але мені здавалось, що час зупинився.

Вперше я так зблизька розглядала боса. В цю мить він виглядав як бог. Чітко виліплені скули, високе чоло та губи зігнуті в загадковому оскалі. Він не був розслабленим. Навпаки все його тіло казало, що перед тобою хижак, небезпека. 

Десь в коридорі задзвонив телефон, і чарівний момент розвіявся. Я старалась швидше взяти себе в руки і відступити на безпечну відстань. Різ лише хмикнув на мої квапливі дії, й на те як я намагалась робити зайнятий робочий вид. На його лиці знову з’явилася звична маска.

—Нам час на нараду,— сказав він.

— Власне, я якраз хотіла… — почала, але замовкла. Немає сенсу виправдовуватися. Щоки ще горіли.

— Завдання? — кинув він.

— Усе виконала, — відповіла з гордістю. — Листи відсортувала, зустріч із містером Дрейком призначена на п’яту тридцять, обід замовлений.

Не один м’яз на обличчі містера Різа не сіпнувся. Наче він просто прийняв це до відома. Ах як же мені хотілось сказати йому що я зрозуміла що це все перевірки. Але не наважилась і напевно це на краще.