Глава 9. Калеб

Калеб

Калеб сидів за своїм робочим столом, занурений у документи, коли двері його кабінету розчахнулися, і на порозі з’явилася Ель. Одяг на ній був трохи пом’ятий, а в очах читалася втома.

— Калеб, треба поговорити, — почала вона без передмов, проходячи до крісла навпроти його столу.

Він відклав ручку, піднявши погляд.

— Ель, я якраз збирався тобі дзвонити. Бачила новини? Твоє обличчя там світиться яскравіше, ніж зірка нового серіалу від Нетфлікс. І, звісно, вже поповзли чутки. Найдикіші, треба сказати.

Він усміхнувся, але в голосі веселощів не було.

— Ох, ну раз ти вже все промоніторив, то поділися, які припущення найбезглуздіші? І чи є ті, хто справді вгадав? — сказала вона з усмішкою.

— Ти не вважаєш, що тебе має хвилювати зовсім не це? — усміхнувся у відповідь Калеб.

— Ні, дай мені хоч щось хороше винести з ситуації й скупатися в променях раптової слави. Що пишуть? — жінка хитро посміхнулася.

Калеб відкинувся на спинку крісла, задумливо потираючи підборіддя.

— Що пишуть? Ну, найпопулярніше, звісно, що ти таємний агент уряду, який працює під прикриттям в університеті, а вся ця історія з аукціоном — хитромудра операція з вербування позаземних цивілізацій для боротьби зі змінами клімату.

Він придушив смішок.

— Є ще версія, що ти — позашлюбна дочка короля Меридіана, яка прийшла до нас із майбутнього, щоб попередити про апокаліпсис. Якась «Церква Полум'я» вже оголосила твоє обличчя на новинах знаком і виклала вісім сторінок молитов. Римується, до речі, непогано. А ще пишуть, що ти нібито жниця, яка підпрацьовує в Хелі за сумісництвом: у тебе там окремий кабінет і навіть посвідчення. Хтось пояснив цим твою звичку з'являтися саме тоді, коли комусь стає найгірше. А найбезумнішою, на мій погляд, стало припущення, що ти — відроджена Королева Аббіса, яка повернулася у світ живих.

Ель розсміялася, закинувши голову.

— Королева Аббіса! Це сильно. І що, ніхто не здогадався, що я просто можу бути… сама собою? І який твій вердикт? — Ель підняла брову.

— Мій вердикт у тому, що ти світишся на всіх новинних порталах, і це створює мені купу проблем, Ель, — Калеб похитав головою. — Насправді найбільше мене турбує інше. Є кілька каналів, які надто точно описують хід операції. Не деталі, звісно, але загальну картину. Це наводить на думку, що Грейд або хтось із його людей навмисно зливає інформацію, щоб відвернути увагу. Або, що ще гірше, подає її під потрібним соусом.

Він уважно подивився на неї.

— Ти ж не просто так прийшла. Є щось ще?

Ель подалася вперед, і її голос став серйозним.

— Я думаю, ми схопили лише верхівку айсберга. Те, що я бачила там, набагато масштабніше, ніж просто продаж викрадених артефактів і рабів. Звідки до них узагалі потрапив Кейл? Не думаю, що ті хлопці, у яких він був останнім часом, взагалі хотіли його віддавати: вони використовували його, як джерело енергії.

— Кейла? І як він? У реабілітації недарма боялися? Що з ним узагалі? — Калеб із досадою ляснув себе по лобі, явно тiльки-но згадавши знову ще й за цю проблему.

— Недарма, напевно. Принаймні я так думаю, — Ель сумно й збентежено всміхнулася. — Правильно зробили, що не полізли наосліп. Його поле було пошкоджене так, що стандартна стабілізація могла закінчитися вибухом.

— Вибухом? — Калеб випрямився, його погляд став серйозним.

— Саме так. Поле Кейла, воно… загалом, це справді поле дракона. Справжнього, мати його, дракона, Калеб. І ті, хто його тримав, використовували його як джерело енергії. Вони вбудували в нього мітку, яка викачувала силу. Ми випалили блок придушення й зворотної віддачі. Але є ще один, який, здається, досі передає його енергію кудись.

— Дракон… — Калеб повільно вимовив це слово, ніби пробуючи його на смак. — Ти впевнена? Їх рідко можна побачити серед нас іще з часів Війни Виходу. Якщо решту магічних рас ще можна зустріти, то дракони тоді пішли практично повним складом.

— Більш ніж. І ця штука, що досі стирчить у ньому, Калеб, вона не просто передавач. Вона вросла йому в шию. Вирізати її складно. А залишити… це як бомба сповільненої дії. І для нього, і для всіх нас.

Калеб підвівся, підійшов до вікна й мовчки подивився на місто.

— Отже, цей Грейд… він не просто торгував рідкостями. Він має пряме відношення до частини чогось масштабнішого й невідомого. А сам Грейд після недавніх подій напевно захоче помститися. Нам із тобою зокрема. Але якщо все так, як ти кажеш, то навіщо їм узагалі було продавати хлопця, який комусь так потрібен? Чиє це замовлення?

— Не маю ні найменшого уявлення. Це максимально дивно. Можливо, організатори самі не знали, кого саме продають.

Калеб насупився й повернувся до Ель.

— Так, зрозуміліше не стало, м’яко кажучи. Що пропонуєш?

— З чого ти взяв, що я прийшла до тебе вже з готовим планом? Це ти в нас бос із ловлі негідників.

— Бо я знаю тебе майже все своє життя, і в тебе завжди є план, і запасний план, і запасний план запасного плану, — усміхнувся чоловік. — Двісті років тому Громадянська війна скінчилася так, як скінчилася, саме завдяки тобі й цій особливості.

— Не перебільшуй, це просто аналітичний склад розуму, пара книжок із воєнної стратегії, бажання вижити й океан удачі. Це було давно, і до нашої ситуації стосунку взагалі майже не має, — вона ніяково запустила руку у волосся. — Але план справді є, — хижа усмішка. — Ловитимемо на живця.

Калеб схрестив руки на грудях, погляд його став пронизливим.

— На живця? Тобто ти пропонуєш використати хлопця, в якого в шиї стирчить невідомо що, як приманку для тих, хто вже одного разу його викрав і катував? Чарівно. Давай я краще зателефоную Джеру, бо в тебе, здається, почався маразм.

У його голосі прозвучав неприхований сумнів.

— От не починай мені тут, — урвала його Ель. — І Джер зараз зайнятий не менше за мене, у нас у п’ятницю шоу, не забув? Якщо нічого не робити, то щось піде не так набагато швидше. Ця мітка продовжує витягувати силу хлопчини. Ми можемо змусити тих, хто її створив, виявити себе. Якщо вони відчують, що джерело слабшає, то, можливо, спробують швидше втрутитися. А там ми їх і зустрінемо.