Глава 7. Брат

Брат

Після того як Кейл пішов до себе, Ель і Шейн ще довго сиділи в кабінеті. Обговорити потрібно було занадто багато.

— Так, може, розкажеш, що з цим хлопцем не так? — Шейн відкинувся в кріслі, але явно не розслабився. — Те, що ти купила його на підпільному аукціоні, багато що пояснює, але не все. Я впевнений, що він не людина. У людей не буває такого поля. Добре, що ти глушиш — з такою аурою навколо нього все б вже давно люто збоїло. Його треба вчити приховувати, як усіх.

Він насупився, перебираючи в голові деталі:

— І структура… вона не просто сильна, вона поламана. Що з ним робили, щоб так пошкодити ТАКЕ поле? 

Ель зробила великий ковток із кухля з кавою, перш ніж відповісти. Погляд ковзав по стелажах з книгами.

— Це дракон, Шен. Справжній, бля, дракон.

Шейн завмер, потім різко відкинувся назад:

— Та не гони… Дракон? Тут? У нашому домі? — він ткнув пальцем у стіну, ніби Кейл міг почути. — Ти серйозно? Звідки він узагалі взявся?

— Більш ніж, — спокійно відповіла Ель. — Поле, структура, реакції — усе сходиться.

Трохи примружилась:

— А ось звідки — поняття не маю. Але тримали його не просто так. Ця «поламаність», про яку ти кажеш… це не ланцюги і кайдани. Це мітка. Придушувала силу, ламала структуру, здається, перебудовувала. А по психіці било вже все інше: біль, нашийник, роки без нормального потоку, — голос став тихішим. — Поки ми не зламали мітку, у нього в голові було повне пекло. Він на мене кидався. Я вже думала, це прямий білет у божевільню.

— Ти зараз знову проскочила асоціативний ряд так, що я не зрозумів нічого, — перебив Шейн. — Від того, що пішов нормальний потік, психіка не лікується, а сьогодні вранці малий був цілком собі при розумі. Тут дірка, — нахмурився він.

— Я диспозицію описую, не перебивай. Ти не дав мені закінчити. Голову це я йому поправила, як могла, поки він після наших експериментів у відключці два дні валявся. Зібрала докупи, що могла, — трохи невдоволено відгукнулася Ель.

— Що, трясця? Від яких експериментів вирубає на два дні? І ти полізла лагодити голову психічно і фізично нестабільному пацієнту без згоди, бо…

— Бо можу. Бо спрацювало і бо, крім тебе, про це більше ніхто ніколи не дізнається, — вона в упор подивилася на Шейна.

Шейн скривився і пирхнув.

— Це просто, ну фу. Логічно, спору немає, але логіка якась така, що вивалялася попередньо в пилюці. І знаєш, на кого ти зараз схожа? Вгадай з одного разу.

— Іди до дідька. Туди ж, куди й він. Що, бля, поганого в тому, що я трохи підлагодила хлопчині ПТСР, га? Мораліст хрінов, — обурилась Ель.

— Те, що тебе могло розмазати об чужу підсвідомість як мінімум, — криво посміхнувся Шейн.

— Він був не в формі, не могло.

— Так звучить ще гірше, — пирхнув Шейн.

— Прекрасно, у Хель для мене приготують персональний котел, ще питання? — скривилася Ель.

— Хіба в Хель є котли? — усміхнувся Шейн.

— Бля, Шенні, а я знаю? Напевно є, а ще сковорідки, каструльки, виделки та інший кухонний інвентар. По темі питання, будь ласка.

Шейн подивився на неї і приречено зітхнув.

— Крім того, де ти втратила моральні якості і почуття самозбереження комплектом?

— Угу, крім цього. Предметні, будь ласка.

— Мітка? — Шейн підвівся, почав ходити по кабінету. — Хто взагалі здатен на таке? І навіщо? Дракони пішли із Землі століття тому, ми ще малими були.

Він зупинився перед нею. Погляд став серйознішим:

— Так, давай викладай усе і бажано по порядку, не змушуй мене вгадувати те, про що ти вже знаєш, і що там за експерименти над людьми, а, докторе Менгеле?

— Фу, Шен. Ну порівняв, так порівняв, звісно, — вона скривилася. Сильно.

Ель підвела на нього очі.

— Окей. З самого початку. Усе почалося більше року тому. Одного вечора Калеб прийшов до мене в гості і попросив про послугу. Розповів про одних виродків, яких відстежують вже, років десять, як він вийшов на них, на їхній слід. Чим вони займаються — що в них є прямий вихід на інші світи, як збирають найрідкісніші скарби й артефакти, що вони володіють найширшою у світі колекцією живого товару. Калеб божився, що йому дуже-дуже потрібна моя допомога. У мене ж є певна репутація: кожен собака знає, що я колекціоную різні рідкісні штуки і обожнюю загадки. Нікого б не здивувало, що така, як я, може прийти на аукціон для вершків суспільства, щоб знайти потрібну їй річ. А ще краще — прийти на серію таких заходів, щоб ніхто ніколи не запідозрив, зібрати докази, записати все, а потім здати цю купу старих зажерливих мажорів — буде майже як справи Епштейна на початку XXI століття. Я тоді ще посміялася: теж мені порівняв, і до того ж я шпигунка, серйозно? Але чим більше він розповідав, тим цікавіше мені ставало, і врешті-решт, як бачиш, я погодилася. Хоча, будемо чесними, ніби в мене був вибір. Останньою краплею, напевно, стало те, що за плітками Грейд і компанія ведуть справи зі світом Фейрі. А після Виходу це складновиконуване завдання.

— Щось мені підказує, що ти зараз видаєш мені цілу купу державних таємниць, — реготнув Шейн.

— Так, — легко погодилася Ель. — Але якщо я перестану довіряти хоча б тобі, то це обернеться політом до паранойї зі швидкістю звуку.

— Найкращий комплімент у моєму житті, — сказав чоловік таким тоном, що ніхто ніколи не зрозуміє, жарт це чи ні.

— Перестань, — голос Ель був рівним і серйозним.

— А чому ти думаєш, що це жарт? — таким самим рівним тоном відповів Шейн.

— Бо ти блазень, тобі годиться, — тихо, серйозно.

— Справедливо, — він подивився сестрі в очі. — Але знаєш, ми такими темпами до ранку не впораємося. Давай ти краще покажеш. І швидше, і яскравіше.

— Нарізкою?

Він кивнув:

— Аукціон з облавою повністю. Про своє надбання теж розгорнуто. Решту коротко.

Ель знизала плечима і подивилася братові в очі. Очі обох застигли, дивлячись у пустоту, зіниці звузилися до точки, а райдужка засвітилася зеленню. Показати все займе буквально пару хвилин.