17

МАКСИМ

Ненавиджу в цю пору доби їздити центральними вулицями столиці. Тут навіть серед білого дня затори такі, що ну їх н...! Однак обіцяв Ліні забрати її з університету. 

Припаркуватись не встигаю, двері мого авто смикають двічі. Тисну кнопку розблокування замка і в наступні секунди в салон, на пасажирське сидіння поруч, падає сестра.

Як завжди – зовнішність ідеальної леді. Бездоганно вкладене волосся у високу ґулю, шуба, яку батько подарував мамі на її ювілей, і стильні чоботи на височенних підборах. 

Тепер я розумію, чого вона мене так чекала...

Клац!.. Її жуйка – це щось. 

-Тебе скули не болять? - Запитую, дивлячись поверх її темних окулярів в бажанні побачити ті самі, яскраво нафарбовані, безсоромні очі.

-І тобі привіт, бразе! Чмок! - Підставляє щоку. Затор не рухається, тож "чмокаю".

-Тобі зручно? - Спершу киваю на чоботи.

-Не подумавши. - Отримую байдужу відповідь.

-Шуба не завелика? - Мотає головою, вдаючи, що не розуміє питання.

-Окуляри для чого? Образ? Настрій? Сонце в очі?

-Уммм... Зануда. - Зсуває пластик на кінчик носа і моїм очам відкривається дві неглибокі, але з запеченою кров'ю царапини під самим оком, ближче до носа.

Невтримую маску "зануди" і мої брови злітають вверх.

-Киця подряпала. - Пояснює, й корчить болісну гримасу.

Я не знаходжу відповіді, просто стримую сміх, що розпирає з середини.

-Не смішно. Болить. - Протягує. І важко, театрально зітхає, опускаючи козирок та зиркає на себе в маленьке дзеркальце.

Гра – це її стихія. Чи, як там ще кажуть...

-Розповісти?

-Умгу. - Кидаю на неї погляд, а сам рухаю з місця.

 Затор поволі набирає швидкості і я вже бачу причину нашої затримки - блимаючий, жовтим, світлофор на перехресті. 

-Тоді давай в чайну.

-Куди!? - Охрініваю з її словечків.

-На Хрещатику є такий заклад де готують їжу богів. Великі порції і надто смачно! - Знаю, як ніхто, що їжа богів у Ліни - локшина.

Мимоволі ковтаю слину, все ще продовжуючи давитися сміхом.

-Керуй куди. - Дозволяю сестрі мною користуватись. Врешті, а хто, як не я? Бадьо?

-Зі сторони майдану. 

Вже за хвилину звертаю в потрібному напрямку, а за допомогою Ліни, яка вчасно скерувала мене вуличками між старих будівель, паркуюся майже біля закладу.

-Вийдеш сама? - Натякаю на її каблуки.

Сестра довго сканує мене вбивчим поглядом. Зрозуміло ж, без моєї допомоги – ніяк. 

Поки обходжу автомобіль, погляд чіпляється за жестикулюючу жіночу фігуру.

Таліна Сергіївна і явно, не хто інший, як її кавалер, стоять осторонь не далекої кав'ярні. Обличчя обох мені чудово видно. Йому, схоже, не позаздриш – вираз похнюпленого школяра, в контрасті з її зосередженістю, а чи прискіпливістю, в погляді. Хм... не хотів би я бути на його місці.

Між тим відчиняю дверцята автомобіля і подаю руку Ліні.

-Яка з них забрала твою увагу від сестри-улюблениці? - Оригінально сформоване Ліною питання викликає в мене легкий подив і усмішку. - Та, що в чорному? Чи, червоному?

Зиркаю на двох дівчат, з Iqos в їх руках, прямо по курсу - видні лялечки, та відповідаю одним словом.

-Жодна.

-Хм? Не вірю.

-У бежевому.

Вишукує очима ціль.

-Мишка?

-Ну... це як для кого. Вилазь давай! - По іншому її вихід  не озвучиш, як не намагайся.

-Вона не вільна. І зовсім... - Роздивляється, що в приціл, підбиваючи підсумки. - Не в твоєму стилі. Хіба що... поміняти обгортку і підфарбувати фейс... 

Дивлюсь на сестру, яка завжди слідувала власному образу.

-Умгу. 

 Щось в цих сестриних словах чіпляє, і схоже це її остання фразочка. 

Так, раніше,  я б на таку мишку і не глянув, та внутрішній каталізатор ніби стрілки годинника в тебе заклав, але не лише для того щоб відчував його рух, а й переосмислив життя в цілому. Модні жінки - це  достеменно підібрані фарби на їх ідеальному обличчі, в ганчір'ї відомих брендів, на які ти маєш бути готовим викидати чималі суми з власного гаманця. Красиві жінки – завжди залишаються в тіні модних. І швидше за все від нестачі тих же фантиків в кишені.  

 І це я щойно зробив висновок... 

Оцінка не в користь губам, віям і ботоксам... 

Подумки дивую власному зовсім не логічному підсумку, ступаючи за Ліною слідом. До "чайної"...