Глава 11: "We're being hunted now."

        Артур продовжував вивчати околиці. Дрони дронами, але варто і само все обійти. Після історії з Дреко він переглянув протоколи безпеки. Тепер малий дрон робив обліт навколо бункера що дві години, а великий — двічі на день сканував територію в радіусі 30 кілометрів. Також фотопастки слугували камерами спостереження. Свій арбалет він дообладнав магазином на 10 болтів, щоб було більше шансів вижити при зустрічі з кількома розумними ворогами. Феї теж дописав протоколи безпеки. При виявленні чогось схожого на Дреко йому відразу приходило сповіщення. Те ж саме відбувалося при знаходженні якихось аномалій.
        Артур також ще раз перечитав усе, що мав про безпеку, про методи втечі від хижаків, способи замітання слідів і тихого пересування.
        Тепер Артур покидав «Граніт» лише струмком, щоб не лишати стежки до дому. І його обов'язово супроводжував великий дрон, який щей був ретранслятором, тож завжди був зв'язок з базою, і два малих які працювали перезмінно, постійно скануючи околиці. Так він сподівався не нарватися випадково на потенційних ворогів, а хоча б довідатися про них заздалегідь.
        І одну зі своїх мандрівок уздовж струмка вчений виявив місце водопою тварин. То ж вирішив залишити тут фотопастку щоб краще знати навколишніх істот. Це місце було лиш в 17 км від бази. Тут він ще вперше побачив бабку, яка мала розмах крил близько метра. Спостерігаючи за нею помітив у скелі отвір. Вирішив його дослідити. Запустивши в нього малий дрон виявив що це ущелина, до самого верху. Хоч вона і крута, градусів 60, але за потреби нею можна спуститися. Тож він відзначив це місце на мапі. Хто знає коли воно знадобиться.
        Наступного дня вивчаючи ліс побачив дивне поодиноке дерево. Біля нього не було інших дерев чи кущів. Воно мало гарні яскраві бутони квітів, та не менш яскраві плоди, які нічого подібного на Землі не нагадували. Коли вже збирався підійти ближче помітив рух на дереві, взявши бінокль став розглядати істоту. Спочатку подумав що це великий змій, завдовжки орієнтовно 6 метрів. Але наявність лап збентежила. Тут вже у голову полізли асоціації з китайськими змієподібними драконами. А коли істота розправила крила, які передавалися кольорами веселки... "Точно змій спокусника. — подумав Артур — потрібно триматися якнайдалі, доки не заговорив до мене, а тим паче від дерева"
        І саме в цей момент прийшло сповіщення від Феї, що поблизу виявлено аномалію і потрібно термінове його втручання.
        Він сховався за кущем щоб його не помітив змій. І подивився на планшет планшет. Побачене збентежило. Він став то наближувати, то віддаляти зображення, але це нічого не змінювало, в кронах дерев були великі теплокровні істоти. А до цього з теплокровних були лише до-до, і вони по деревах не лазять. Тут навіть мишей не було, та й інших птахів. Знову віддаляючи зум, він усвідомив, що вони не просто рухають, в вже починають його оточувати. Від несподіванки він скрикнув "На нас тепер полюють!!!". Його пробрав мороз по шкірі. Фея на його слова відповіла моментально.
        "Істот сім, і судячи зі швидкості пересування є ще можливість уникнути оточення, будую маршрут відступу."
Від її голосу, Робенко швидко опанував себе, і щоб не викликати підозри, не побіг, а став швидко йти за маршрутом. Адже бігти від хижака, це спровокувати його.
        Далі консультуючись з Феєю, став шукати шляхи відступу. І головне — він не повинен їх в жодному разі вивести до свого бункера