Глава 10: Ісекай

Частина II: Print: (Привіт світ);

Глава 10: Ісекай

         Пройшло вже кілька днів як Артур переїхав на нову базу, яку він вирішив назвати «Бункер Граніт», бо вона над собою має гранітну плиту заввишки майже 20 метрів. Чим тобі не бункер.

        Помітив що деревина з якої його Фея зробила огорожу-частокіл, є з листяних дерев. І вона почала пускати бруньки. Це явно не деревина мезозойської ери. То якщо вона приживиться матиме живу загорожу, це навіть краще за частокіл. Також щоб не ходити щоразу 5 км, до спуску кудою він сюди прийшов, вирішив побудувати ліфт.

        Разом з феєю він склав технічну модель майбутнього ліфту.

– Несуча конструкція – два масивні стовпи з хвойних дерев (30–40 м заввишки) закріплені до скелі, слугують напрямними для руху кабіни.

– Кабіна – дерев’яний каркас із підлогою та боковими бортиками; вага ~30 кг; розрахована на людину + вантаж до 200 кг.

– Противага – дерев’яний ящик, наповнений камінням (~100 кг), рухається паралельно кабіні, зменшуючи навантаження на механізм.

– Канати – два, скручені з ліан або волокон коноплі, намотуються на окремі вали; подвійне кріплення для надійності.

– Барабани та вали – дерев’яні, закріплені у верхній частині шахти; через них проходять канати, намотуючись при підйомі/спуску.

– Привід – ручні важелі, що обертають вали з канатами; важелі подовжені для зручності й використання сили двох людей.

– Гальмівна система – три рівні:

– а) паркувальне гальмо (храп і собачка),

– б) робоче стрічкове гальмо,

– в) аварійні клини, що впиваються у напрямні при обриві каната.

– Обмежувачі ходу – дерев’яні відбійники вгорі та внизу шахти; мотузкові «кінцевики», що автоматично зупиняють барабан.

        Отже для початку варто виготовити і випробувати канати. Також роботам маніпуляторам дати завдання заготовити деревини для ліфта.

        Артур вирушив до лісу на горі, щоб там знайти кілька десятків достатньо довгих ліан. Ліс був 30–40 метрів у висоту, тож такого добра там вистачало. Довелося знову йти 5 км до спуску, бо ліани тяжкі, а транспорт сам по скелі не вибереться, тож знову довелося йти через його спуск з електролебідкою. Водночас вирішив заготовити деревину і для радіомачт. Одну він розташує над своїм бункером, іншу біля спуску. Живлення біля спуску вже фактично змонтоване, замінив сонячну панель на гідротурбіну, а от для живлення радіостанції над печерою буде використовувати вітрогенератор. Там достатній перепад висот для постійного вітру. Також подумав варто з двух ліан зробити мотузяну драбину, щоб поки робиться ліфт, користуватися нею. Та й ще один спосіб спуску не завадить.

         Доки шукав підходящі ліани, і з допомогою його скелелазного обладнання вилазив на дерева, щоб їх обрізати, його дрони розвідники помітили поряд до–до. Тож Артур вирішив запастися і м'ясом. Пневматичну рушницю він не брав. Арбалет — те, що потрібно. Для до-до вистачить, головне — поцілити в голову. Водночас він перевірить, чи взагалі його м'ясо їстівне, бо ще не вистачало, щоб воно смерділо мертвечиною, як у якогось стерв'ятника, або містило токсини чи паразити. А все обладнання вже тут, тож є можливість провести повний лабораторний аналіз. Повернувся пізно і зморений. Начебто всього 47 ліан, але ж за кожною на таку висоту довелося дертися. Ну хоч коли зробить ліфт, легше буде на верх підніматися. А не йти до місця підйому ще 5 км. Закинув ліани вимочуватися до бочки з водою.

        Ось в такій рутині минали дні нашого мрійника, вченого і любителя динозаврів.

        Ще через кілька днів коли канати вимокли, також основна конструкція і ліфту була готова, і працювали вже обидві радіомачти, він почав випробовувати нові поки що мотузки на розрив, щоб переконатися чи варто з них плети канати. Виявилося вони доволі міцні і витримують 35–40 кг на розрив. Отже для одного канату потрібно 7 ліан, тож йому вистачає на 4 канати для ліфту і 2х для драбини. Хоч для драбини там і тонший канат можна.

        Нарешті ще через кілька днів змонтувавши і випробувавши ліфт, Артур задоволений собою сидів на верху споглядаючи результати своєї праці. М'ясо до–до є придатним для споживання. Його частокіл навколо бази розпустив перші листочки. Він знайшов деякі фрукти придані для споживання в їжу в цьому лісі, і вже спробував їх посадити на ділянці біля свого бункера. Радіомачти добре справлялися, великий дрон з посиленими антенами вже міг віддаляти до 60 км не втрачаючи сигнал. І хоч радар бачив його лише на 10 км, але завдяки двум радіостанціям вдавалося визначати його місцезнаходження, тож завжди можна знайти свій дім, ну як мінімум в радіусі 50 км від нового дому.

        Задоволений своїми досягненнями він почав мріяти про майбутнє. Відкинувши спину на крісло, відпивши трав'яного чаю його осінило.

– Феє, тут два Місяці, невідомі тварюки, атмосфера не зовсім як на Землі. Може, я й справді «ісеканувся»?
– Ісекай — це японський жанр про події у світі, відмінному від Землі. Тож формально — так, ми ісекайнулися. Або, якщо точніше, трансмігрували... чи принаймні стали потраплянцями.
– Якщо я ісекайнувся. То ж мабуть тут є магія?
– Я не маю сенсорів або алгоритмів щоб це визначити.
Артур різко підвівся, витягнув руку і в крикнув.
– Водяна куля!
– Жодних аномалій не зафіксовано, трохи чаю розлили.
– Тоді спробуємо... Fireball!!!
– Жодної температурної аномалії не зафіксовано, лише невелике підвищення температури тіла, але то радше від перезбудження.
– Хм, а якщо Абракадабра.
– Знову жодних змін.
– Ем… – потер долоні. – А що мало б статися, якби це раптом спрацювало? Вибух? Дощ? Летюча жаба? –
Він зморщив лоба. – Якщо тут і є якась магія, то я явно не вмію її використовувати. Або це тому що мені ще не має тридцяти, хоч ще і цнотливий. – внутрішньо посміхнувся Артур.
– Саме так, світ від науковця чекав саме на цю інформацію.
– Ну помріяв, а тепер не чекаємо на чудо, а продовжуємо чудити самі. Ти ж Фея теж моє чудо.
– Так, мій повелителю! А тепер перестаньте застосовувати заклинання "Абракадабра" до вашого чаю.