Глава 7: Вивчення місця під базу.

 Наближаючись до печери, Артур наказав Феї розпочати комплексне сканування. Перш за все — визначити розміри порожнини, наявність вологи, підтоплення або слідів колишнього просочування води. Також — перевірити цілісність породи: виявити тріщини, порожнини чи зони можливої нестабільності.

Фея автоматично запустила інфрачервоне сканування стін і стелі, а також побудувала попередню 3D-карту за допомогою лазерного далекоміра. У випадку виявлення потенційних термічних аномалій чи ослаблених зон — Артур отримає миттєве повідомлення.

 Перше, на що Артур звернув увагу при наближенні до печери, — це струмок. Він протікав трохи нижче, всього за двадцять метрів від входу. Отже, вода — зовсім поруч. Можна буде навіть зробити невелику загату, щоб накопичити більший об’єм. Але потрібно врахувати, що під час зливи вода точно виходитиме з берегів. Тож варто заздалегідь насипати вал, щоб не підтоплювало площу перед входом до печери. Також варто облаштувати додатковий водовідвід на протилежному березі, у разі переливу вода мала визначений шлях відтоку, а не заливала все навколо.

 Йому також сподобалося, що вхід мав невелику сходинку — вода не повинна заливатися всередину. Щоправда, для зручності варто буде зробити рампу, щоб туди могли заїжджати його електровізки.

 Розмір входу в печеру теж порадував: три метри в ширину і два з половиною у висоту. Просторо.

 — Що ж, — подумав Артур, — приготую обід і почекаю на результати сканування.

 Хоч його "молодша Фея" — урізана версія ШІ на планшеті — не здатна повноцінно все проаналізувати, та після повернення на базу "старша сестра" зможе зробити повну обробку даних. Тоді й вирішиться, чи варто сюди переселятись.

 Та навіть якщо печера виявиться непридатною, табір можна буде знову розгорнути біля входу. Йому подобалось це місце. Стіна заввишки двадцять метрів надійно захищала від вітру. Було тихо, красиво, поруч — вода, а неподалік, десь вище по схилу, бігали до-до. Щоправда, добиратись до них ще треба вміти… Але ліфт він якось вигадає. Деревини тут точно вистачить.

Що ж, на обід сьогодні — ліниві голубці.

Для початку Артур набрав невеликий стаканчик води зі струмка і провів експрес-тест за допомогою тест-смужок. Перевірив рівень pH, наявність важких металів, зокрема заліза, міді, свинцю — щоб виключити вплив потенційно небезпечних мінеральних відкладень. Наостанок — експрес-бактеріальний тест. Усі показники в межах норми.

За звичаєм відфільтрував воду та запалив турбопічку. Просто на дровах вода гріється довго, а ось турбонадув значно прискорює процес. До того ж, вентилятор споживає зовсім мало енергії. І головне — у складеному вигляді пічка поміщається у велику кишеню.

Ліниві голубці з пропареного рису на турбопічці

1. Закип’ятити воду.
Артур розпалює пічку, ставить казанок і доводить воду до кипіння.

2. Додати рис.
Засипає пропарений рис і варить 10–15 хвилин, поки той не стане м’яким.

3. Приготувати “начинку”.
Поки рис вариться, додає сублімовану капусту, інші овочі та дрібно нарізане копчене м’ясо. Овочі швидко розм’якшуються, м’ясо прогрівається. Наприкінці додає кетчуп із того ж пайка — у зручному одноразовому пакетику. Він чудово поєднується з рисом і м’ясом.

4. Змішати й подати.
Коли все готово, перемішує, додає приправи зі стандартного польового набору й знімає з вогню.

 Усього 15 хвилин — і обід готовий. Тепло, ситно, майже як удома.

 Ну що ж поїли, можна глянути і результати скануваня печери. І повертатися на базу. Тоді вже заплануємо решту.

 Артур попросив фею показати попередні дані сканування печери.

 Геологічна структура:

Печера виявилася об’ємною. Має кілька рівнів і бічних відгалуджень, деякі з них досить вузькі, і незрозуміло яку мають глибину, дрон не зміг в них безпечно пролетіти.

Стеля печери виявилася повністю суцільною гранітною плитою, без тріщин, і не виявлено в ній перепадів температури. Це вселяє надію що вона міцна.

Стіни частково гранітні, частково вапнякові, , теж не мають тріщин. Попередній аналіз вказує на природнє їх походження.

Температурні й енергетичні аномалії:

В основному печера прохолодна 17-18 градусів, але з деяких тунелів доноситься тепло, 20-24 градуси. Можливо в надрах щось є. Тож мабуть варто їх поки що заблокувати, доки не буде можливості їх проаналізувати.

Більше аномалій не виявлено. Тож ймовірно пустот, або підземних річок поблизу не має.

Біологічні сліди:

Виявлені звичайні лишайники.

Також є сліди ящірок і змій. Мабуть тут ховаються або від спеки, або вночі від хижаків.

 Ну що ж, попередні дані обнадійливі. Тож наш герой вирішив повертатися на базу, за його розрахунками до сутінок мав дійти. Ще варто на базі взяти його сейсмодатчики, які він використовував для виявлення великих істот, і відкалібрувавши, перевірити детальніше цю печеру. Бо не хочеться щоб підлога під ним обвалилася в якусь підземну річку, та й обладнання втрачати не хочеться. І так забагато вже втратив.

 Артур дронів відправив до свого візка, який залишився на верху. Разом попросивши Фею просканувати дорогу на наявність ворогів, і поставити заряджатися дрони.

 І в роздумах він став повертатися до свого візка. 

• Ех, це ж потрібно видертися на гору. Начебто не багато – тридцять з гаком метрів, але після обіду спати хочеться, а не по скелях лазити.
• Добре моя Фея небезпек не виявила, можна помаленьку запланувати розмітку своєї нової бази. Доки печера не досліджена, буду все складати на вулиці.
• Оскільки в мене два роботи-маніпулятори, то один лишу на базі щоб її помалу демонтував, а іншого візьму з собою в перший рейс до об’єкту-дельта? Чи варто вже якось по іншому його обізвати… Точно ще потрібно з собою взяти не забути елетролебідку, бо ж втрачу цілий день, поки по неї буду повертатися.