9

Море завжди пробуджувало в ній потяг до якоїсь невідомої мети.

Корнелія Функе

До від’їзду лишалося два дні, стільки ж вона не приходила до моря. Пальці нервово перебирали шкіряну мотузку на зап’ястку, аби погамувати роздратування, розчарування, незрозумілу бентегу. Він знав, де її дім, міг завітати туди, але цим визнав би власну залежність. А справжні чоловіки так не поводяться. Чи поводяться? Ніколи не замислювався над такими категоріями, батько вічно торочив, що чоловік - це добувач, повинен утримувати сім’ю, приносити гроші в дім, і робив це, правда , вдома не бував тижнями.

Славік обожнював свою Оксанку, але робив це стримано, лиш хильнувши зайвого міг без кінця виражати почуття словами, а більше порівняти ні з ким. З їхньої групи на роботі, одружені були тільки двоє, але особистим життям цих заарканених Артем ніколи не цікавився, як і решти хлопців. Лізти в душу без дозволу, не знаючи на що наткнешся – собі дорожче.

Можна було б запитати у дядька Якова, куди повіялася його племінниця, проте не піддався відчайдушному пориву, оскільки подібна нестриманість однозначно вилізе боком і йому, і Лії. Він вкотре себе вилаяв, що не взяв номер її телефону, але як це зробити, якщо кожна їхня зустріч – круговерть емоції, від яких забував, де знаходиться, що робить, і навіщо сюди прийшов.

Він дуже багато думав над тим, що відбувалося між ними, усе відійшло на другий план – лишилася Лія та її раптові наскоки. Після того як почепила йому пояс вірності, зав’язала світ, сказала, що дуже поспішає, вирвалася тільки на хвильку, бо вдома її чекає тітка і аджика. І ось уже два дні він, як останній телепень, кожного вечора чекає її на пляжі, а невгамовного дівча немає. Вони не поговорили про найважливіше – що буде з ними далі.

Десь підсвідомо сиділо знання, що віднині їхні шляхи звиватимуться поряд, струменітимуть єдиним потоком – не роздільно, але доводи здорового глузду вимагали притримати коней, знайти дівчину і обумовити їхні подальші дії. Тут головне чіткість, тоді ціль досягається за будь-яких умов та будь-якою ціною. Артем точно знав, чого хотів – Лію. І не тільки в ліжку, приземлені бажання не затьмарювали розум, тому що ця дівчина могла дати значно більше. А він дуже хотів мати поруч отаку русалку, яка бачила не його шрами, а докулупувалася значно глибше.

Мотузка на зап’ястку знову зазнала загарбницького нападу з його боку, безперервно крутив її, м’яв, тягнув, смикав, але зняти не наважувався, та й не хотів. Продовжував сприймати вчинений акт маленького вандалізму з боку Лії щодо своєї свободи – як забавку, тому й носив, щоб потішити її. Проте, глибоко в душі жевріло усвідомлення, що, певно, на інших більше не гляне, тільки витягати цю істину на зовні не поспішав, давав їй час вгніздитися, прижитися на новому місці, вкорінитися назавжди.

Славік, коли угледів на руці прикрасу, зайшовся дотепностями  і вимагав звіту, звідки та взялася на руці друга, але отримав красномовного відкоша.

- Ніколи не помічав за тобою тяги до брязкалець, - не вгамовувався друг, коли вони вчора смакували смаженим скатом.

Оксана промовисто закотила очі, виказуючи невдоволення присікуванням чоловіка.

- А тобі яке діло, що він носить. Може, це йому дівчина подарувала, - тицьнула пальцем в небо вона, і попала.

Округле пузо друга підскочило першим, зачувши слова дружини, а за ним усе тіло, яке неначе током шваркнули.

- Артеме, ти закрутив курортний роман?

- Так, - спокійно зізнався він, оскільки щось заперечувати було б собі гірше.

- З ким? – в один голос вигукнуло доброчесне подружжя.

- З твоєю рибалкою, - глузливо бренькнув Артем. - Ще з жодною дівчиною у мене не було таких довготривалих стосунків.

- А-а-а! З’їв! – зайшлася сміхом Оксана, штурхонувши чоловіка в плече.

- З’їв! – обурено відбивався Славік. – А я казав, що тут найкраща рибалка. Бач, не збрехав. Навіть Артем у неї закохався.

Вони знову розташувалися на подвір’ї, потягували пиво і заїдали смаженою рибою, бринзою, яку Оксана спеціально купила для гостини, та салатом з сезонних овочів. В їхній компанії Артем ненадовго відірвався від дум, що з’їдали зсередини, наганяли постійної невпевненості в собі, а це для нього заборонене почуття.

Споглядаючи розтривожене море, визрів висновком, якщо сьогодні Лія не з’явиться на пляжі, піде до неї в гості. А там вже як буде, нічого поганого вони не чинять – просто проллють світло на деякі аспекти їхніх, поки що, незрозумілих стосунків.

- Давно чекаєш?

Зненацька його плеча щось торкнулося, а над головою пролунав знайомий голос. Артем бува підірвався на ноги, але сів назад, оскільки м’який натиск долоні на плече змусив зайняти попереднє положення. Вітер доніс запах чогось солодкого, воно ринуло від дівчини, яка несподівано сіла поруч нього. Пригорнулася щокою до плеча, потерлася, а тоді обхопила ліву руку, намацуючи в темряві ремінець на зап’ястку.

- Не зняв, - в її голосі чулося полегшення.

- Де ти була? – гнівно заскрипів Артем, скидаючи з голови капюшона спортивної кофти.

Вдяганка заважала розгледіти в бентежності цього вечора обриси дівчини, яка любила вистрибувати, наче чорт з табакерки.