Глава 17

Виринаючи з небуття, Дарина розплющила важкі повіки. І хоча через слабкість перед очима все пливло, але відразу зрозуміла, де саме знаходиться… кабінет ректора. Цієї миті вона лежала на дивані, викладачка-цілителька гранда Мілутта тримала біля дівочого чола якийсь цілющий артефакт. Неабияк схвильована Меллі сиділа навпочіпки поруч на підлозі й зосереджено торкалася невеличким камінчиком шкіри Дарини на ногах, а саме, тих ділянок, де багровіли знаки від укусів польових м’ясоїдів. Очевидно, голодні квіточки її добряче покусали…

— Отямилася… — хрипко відлунював знайомий чоловічий голос. Нависаючи скелею, Корвін схрестив на грудях руки, а у сповнені люті й бентеги сірі очі Дарина намагалася не дивитися, адже соромно і лячно, — Ти хоч розумієш, що накоїла, адептко? Розуму забракло?! Навіщо ти торкалася того дитяти, чому мене не покликала?! Драконниця могла тебе спопелити!

— Гранде ректоре, я… — тихий дівочий голос здригався від хвилювання. — Я хотіла допомогти малюку, винести його з печери до світила…

— Це лише початок твого навчання… — Корвін важко зітхнув. — І вже стільки безглуздих витівок, грубих порушень правил! — свердлив грізним, докірливим поглядом лежачу на дивані Дарину.

— Гранде ректоре, до вас прийшов гранд Крамвальд, — з настінного оповіщувача пролунав голос секретарки.

— Нехай увійде! — буркнув ректор, прибираючи з чола сплутані пасма.

— Щось трапилося, гранде ректоре? — збентежений Крамвальд застиг посеред кабінету, споглядаючи лежачу на дивані Дарі, з якою старанно поралися цілительки. — Що з моєю адепткою? — крізь скельця окулярів налякано виблискували округлені очі викладача.

— Із кожним її кроком якась халепа! — злісно гаркнув Корвін. — Додумалася ж взяти на руки дитя дракониці! Материнський інстинкт прокинувся? Варто було би звільнити її від навчання, нехай створює сім’ю з якимось магом та няньчиться зі своїми дітьми! — зрештою, перевів погляд на Крамвальда. — Як просуваються справи із артефактом для тролів?

— Гранде ректоре, я прийшов саме з цього питання, — худорлявий маг зніяковіло кахикнув, тримаючи в руках величезний зошит із записами. — Є певні складнощі… Я майже все зробив, що потрібно, але для цього потужного артефакту потрібна додаткова магія, сам я не впораюся, — зітхнувши, зиркнув на лежачу Дарину. — В нашої адептки доволі сильна магія, Дарі могла би завершити цю справу, адже я не в змозі, — винувато знизив плечима. — Я зробив все, що зумів, а далі…

— Гаразд, — граючи жовнами, Корвін стиснув губи. — Повертайся до лабораторії, я зараз прийду.

Завдяки турботі вправних цілительок Дарина вже почувалася значно краще, хоча Мілутта рекомендувала ще кілька хвилин не вставати. Отож, доведеться поки залишитися в кабінеті.

Корвін з Крамвальдом швидко прямували коридорами закладу до лабораторії, із артефактом для тролів варто поквапитися, адже надзвичайно серйозне це питання. Розлючені тролі можуть розв’язати війну!

Приміщення лабораторії артефактора знаходилося неподалік від бібліотеки, саме тут Крамвальд проводив складні експерименти й дослідження. Корвін вже й не зважав на пануючий безлад, розкидані на підлозі рукописи й фоліанти, він напружено споглядав на столі кристал із чорної гірської породи, очевидно, той самий артефакт для тролів, який ще не готовий через брак магії.

— Гранде ректоре, я намагався…

— Стій! — раптом гаркнув Корвін, адже помітив, як з-під столу клубочиться сірий дим. — Не зволікаючи, простягнув до нього руку й затулив собою заціпенілого Крамвальда. І що це саме за дим,  маги зрозуміли відразу. Смертоносна порожнеча… Звідки ж раптом узялася ця напасть в лабораторії?

На щастя, ректор завжди носив з собою захисний, доволі потужний артефакт-браслет. Загрозливо здійнявшись в повітрі, сіра хмарина застигла, наче боялася наближатися, відчуваючи супротив.

— Дай-но мені ємність із захисного скла, — не зводячи немигаючого погляду з смертоносного диму, ректор мовив до блідого артефактора, а той тремтячими руками узяв з полиці прозору посудину. Правицею Корвін продовжував стримувати порожнечу за допомогою сили артефакту, а іншою рукою обережно взяв простягнуту посудину. Докладаючи неабияких зусиль, притягував до себе сірий дим, змушуючи наповнювати цю ємність. Коли, нарешті, руйнівна енергія опинилася всередині, Корвін закоркував посудину та гучно, полегшено видихнув. Витерши з чола холодний піт, поставив прозору ємність на стіл.

— Гранде ректоре, це нечувано, це… — тремтячий від страху Крамвальд намагався опанувати себе. — Звідки тут ця напасть?

— Я й сам хотів би дізнатися, — Корвін похмуро й напружено споглядав за товстим склом сірий, руйнівний дим. — Підозрюю, що хтось намагався завадити вам виготовити артефакт для тролів… Схоже на замах, — здійняв суворий погляд на блідого артефактора. — Завжди раджу носити з собою захисний артефакт, особливо вам, гранде Крамвальде…

— Щодо вашого доручення… — худорлявий маг судорожно ковтнув слину, через пережите потрясіння помітно тремтіли руки. — Кристал для тролів майже готовий, але, як я вже казав, мені потрібна допомога сильного мага… Серед моїх адептів із цим завданням може впоратися Дарі, бо в неї потужна магія, але… активувати цей артефакт повинна також вона і не будь-де, гранде ректоре, а на землях Трольґора…

+++

— Дарі, оце ти втнула з тим драконом! — сидячи біля подруги на дивані в кабінеті ректора, Меллі скрушно хитала головою. — Варто ще раз оглянути твої плечі, чи не залишилися знаки від укусів… польові м’ясоїди хоч дрібні, але хижі, адже завше голодні. Радіють впольованій комасі чи ящірці, їх же ніхто так не балує м’ясцем, як наша Ширрі свою крихітку! Коли ти втратила свідомість, гранд ректор особисто ніс тебе на руках! А потім створив портал і забрав нас із собою, щоб ми, цілительки, надали тобі допомогу… 

— І про що ти лише думала, адептко Дарі? — злісно бурчала гранда Мілутта, тримаючи долоню на чолі Дарини. Після сеансу зцілення перевіряла, чи все з дівчиною гаразд.